У  літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного в Полтаві відбулося зворушливе свято на честь самого закладу та кількох поколінь його співробітників-ентузіастів: цього року музей класика української літератури, основоположника вітчизняної епічної прози – ювіляр. Минуло 75 років із часу його заснування. Цікаво, що першим директором садиби-музею і хранителем пам’яті Панаса Яковича Рудченка (справжнє прізвище письменника) був його середній син – гірничний інженер за спеціальністю Михайло Рудченко. Він натхненно служив цій справі понад 20 років.
Заклад відомий далеко за межами нашої країни, щороку його відвідують близько 10 тисяч екскурсантів із різних куточків світу. Секрет такої популярності, зокрема, і в тому, що музей є найбагатшим в Україні за кількістю меморіальних, тобто особистих, речей господаря. Близько тисячі їх розміщено в семи кімнатах будинку письменника. Серед найцінніших – понад півтори сотні рукописів. У будинку – те ж меблювання й та ж атмосфера, якими він зустрічав колись Лесю Українку й Олену Пчілку, Михайла Коцюбинського і Василя Стефаника, Марію Заньковецьку і Миколу Лисенка…
У закладі активно працюють науково-дослідний відділ, відділ фондів та кілька допоміжних підрозділів. Полтавці люблять бувати в музеї Панаса Мирного ще й тому, що розташований він у дуже затишній і живописній місцевості, яку старші люди й нині називають Кобищанами. На честь письменника 3-ю Кобищанську вулицю перейменували ще 90 років тому. У величезному садку на території садиби є дерева, які він садив власноруч. Біля невеликого ставка можна насолодитися тишею у затінку столітніх верб та дубів.
Поціновувачі творчості Панаса Мирного знають, що в цій садибі він прожив останні 17 років, придбавши її у березні 1903-го. Продовжував працювати над своїми літературними творами й перекладами, служив у Полтавській казенній палаті. Дорога до місця служби, власне в центр міста, приємною була тільки за сухої літньої погоди. А під час весняних і осінніх дощів перетворювалася мало не на випробування, отож Панас Якович Рудченко організував збір коштів для укладення на Кобищанах бруківки. Справу було завершено 1905-го.
За роки діяльності музею його очолювали сім директорів, найбільший досвід – чверть століття – за плечима у Михайла Лисенка. Свого часу йому довелось докласти майже неймовірних зусиль, щоб зберегти музейну перлину України.
Серед гостей, які завітали до закладу з нагоди ювілею, було багато митців, які в різні роки стали лауреатами премії імені Панаса Мирного, заснованої Полтавською обласною радою. Найщиріші вітання прозвучали також від юних полтавців – учнів ЗОШ № 8 імені Панаса Мирного.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”