Минулої п’ятниці в Полтаві вшанували пам’ять  Батька нашої нації Тараса Григоровича Шевченка та одного з найвірніших синів України, Голови Директорії УНР, Головного отамана військ УНР Симона Петлюри. Участь у церемоніях покладання квітів до пам’ятника Кобзарю з нагоди 154-ї річниці перепоховання його праху на Чернечій горі та до меморіальної дошки Симону Петлюрі у зв’язку із 136-ю річницею від дня народження і 89-ю від трагічної загибелі взяли керівники області, представники громадських організацій, студентська молодь, духовенство.
Геній української волі
22 травня минуло 154 роки від завершення найскорботнішої “подорожі” Пророка нації Тараса Григоровича Шевченка рідною Україною. Генія української волі, не зламаного російською солдатчиною, не прикутого імперськими кайданами, перепоховали на Чернечій горі біля Канева. Відтоді це останнє його пристанище – незгасний маяк для десятків поколінь патріотів, які боролися й продовжують боротися за незалежність нашої держави. Він світить і крізь морок поруйнованого “руським миром” Донбасу, і крізь безмежний цинізм українського олігархату. Найкращі сини нашого народу продовжують іти на це святе світло, утверджуючи невідворотність Перемоги правди над кривдою, волі над новітніми способами колонізації і закріпачення…
– Дата перепоховання Тараса Шевченка на Чернечій горі є для українців унікальним символом любові до рідної землі. Адже це відбулося на виконання його волі, його заповіту, – наголосив після церемонії покладання квітів до пам’ятника Кобзарю голова обласної ради Петро Ворона. – Сьогодні Шевченко знову з нами, він був на Майдані, де читали його поезію, цитували її на плакатах, він залишається підтримувати хлопців в АТО, які вірять у його пророчі настанови: “Борітеся – поборете, вам Бог помагає!..”
Заступник голови облдержадміністрації Олег Пругло назвав щорічне відзначення перепоховання Великого Кобзаря одним із тих штрихів, які разом вибудовують підвалини нашої державності. Так само, як і пам’ять про саможертовність Симона Петлюри, Степана Бандери та сотень інших національних героїв, які продовжують повертатися з “білих плям” нашої історії.
Вулиці Леніна ведуть на війну
Під час мітингу біля Полтавської державної аграрної академії, один із навчальних корпусів якої колись був приміщенням Полтавської духовної семінарії і на якому тепер встановлена пам’ятна дошка Голові Директорії, Головному отаману військ УНР Симону Петлюрі, громадськість згадала віхи біографії видатного державного діяча. Зокрема роки його семінаристської юності, в які він уже вирізнявся непохитними патріотичними поглядами й готовністю відстоювати їх попри будь-які перепони. Ішлося також про Петлюру – військового діяча, який добре знав, що без сильного війська Україна не матиме майбутнього. Окрім керівників області, з промовами до зібрання звернулися народний депутат України попередніх скликань, голова обласного осередку Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка Микола Кульчинський та єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Афанасій. Зокрема Микола Кульчинський акцентував на великому розумінні Симоном Петлюрою того принципу побудови української державності, який і нині є незамінною умовою Перемоги у війні з північним сусідом, – це єдність і рівність громадян усіх національностей, які живуть в Україні.
Владика Афанасій виголосив особливо експресивну промову, згадавши й про видатного дядька Симона Петлюри, Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава І. Єпископ зауважив, що до гідного пошанування обох великих діячів ми так і “не доросли”, почасти від того й маємо сьогодні численні біди й негаразди.
– Ми повинні дбати про вивчення блискучої патріотичної публіцистики Симона Петлюри в школах, у вишах, вона має бути у масовій періодиці. На тих ідейних і духовних руїнах, які ми маємо після радянського минулого, незалежної держави не збудуєш, – переконаний єпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Афанасій. – Потрібно відродити нашу національну пам’ять, яка утвердить нас як свідомих українців. Але як це зробити, якщо в нас до цього часу є вулиці Леніна, Жовтнева, Карла Лібкнехта й немає вулиць Мазепи, Петлюри, Патріарха Мстислава? Будинок-музей Патріарха, в якому він народився і виріс, скоро завалиться й упаде, бо виходить, що нікому не потрібен: куди не звертаємося за допомогою, ніхто не відгукується. А він би міг стати одним із центрів національно-патріотичного виховання підростаючого покоління. Насправді всього цього немає тому, що ім’я Петлюри досі залишається своєрідним водорозділом для українського суспільства на національно-патріотичний і пострадянський табори. Й цей другий табір, на превеликий жаль, ще дуже численний і потужний. Власне він і спричинив війну, яка точиться на українському Донбасі. Інше сумне мірило – історія навколо пам’ятника Івану Мазепі в Полтаві: він не встановлений тому, що полтавці мовчать. Навіть на 25-й рік нашої державності ми ще не вибудували справжньої незалежності, оскільки продовжуємо боротися між собою, замість того, щоб підтримувати один одного й передусім патріотів. Тільки тоді, коли об’єднаємося у єдине ціле, здобудемо перемогу над ворогом.
Завершився мітинг покладанням квітів до пам’ятної дошки нашому земляку-патріоту, Голові Директорії, Головному отаману військ УНР Симону Петлюрі.
Поезія і пожертви для бійців
Запам’яталася минула п’ятниця полтавцям також поетичним марафоном, на який усіх бажаючих запросив у центр міста обласний осередок “Просвіти”. Читці декламували безсмертні поезії Кобзаря, а також власні вірші.
Серед наших відомих земляків, які долучилися до творчого марафону, були зокрема народний артист України Василь Голуб, заслужена журналістка України Ганна Дениско. Під час заходу проводився збір пожертв на потреби воїнів АТО. Благодійникам “просвітяни” дарували книги.

Вікторія КОРНЄВА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”