На останньому пленарному засіданні сесії обласної ради виникла дискусія навколо Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини”. Суть її полягала в тому, що, мовляв, редакція просить бюджетних коштів, але оскільки це видання приватне, то грошей виділяти не можна. Подібні, з дозволу сказати, аргументи є повною брехнею, наклепом та маячнею. Адже авторам тверджень про те, що “Зоря Полтавщини” – приватна газета, і за депутатським статусом, і за службовими обов’язками (обіймали й обіймають високі посади в органах влади) добре відомо, що співзасновниками видання ще з серпня 1991 року є трудовий колектив редакції й обласна рада. Згодом до співзасновників введено обласну державну адміністрацію (рішенням загальних зборів трудового колективу, відповідним чином колектив може скасувати своє рішення у будь-який час). Що суттєво: газета заснована на власності трудового колективу редакції.
Укладаючи Установчий договір, співзасновники взяли на себе зобов’язання в рівних пропорціях робити вклади для видання газети, а перш за все – будувати свої стосунки як рівноправні суб’єкти. Так тривало роками й десятиліттями. Протягом цього часу ні Статут, ні Установчий договір не змінювалися, оскільки вони чинні й відповідають законодавству та Конституції України, про що є висновки з трьох незалежних юридичних джерел. Затим із розмовами про роздержавлення преси зазвучали спершу кволі, але дедалі все настійливіші вимоги переписати статут, аж поки справа не дійшла до ультиматумів.
У чому ж суть “пропонованих змін”? Найперша і найголовніша умова – вимога вивести трудовий колектив редакції із співзасновників. Можливо, це і збіг обставин, але оновлювачі статуту особливо активізовувалися, як тільки у Верховній Раді України заходила мова про роздержавлення преси, починалася робота над відповідними законопроектами у парламентських комітетах, творчих спілках, профільних відомствах. Чому ж муляє трудовий колектив нашої редакції полтавським “оптимізаторам” із депутатськими мандатами чи м’якими владними кріслами незалежно від політичної чи будь-якої іншої орієнтації? Можливо, річ у тому, що і в попередніх, і в нинішніх законопроектах про роздержавлення друкованих засобів масової інформації передбачаються кардинальні зміни у стосунках газет і влади, а насамперед заборона владі мати свої друковані ЗМІ й виведення майна, в тому числі приміщень редакцій, із комунальної власності й передача його трудовим колективам.
Тут дозволимо собі невеличкий історичний екскурс. Будинок преси, що по вулиці Пушкіна, 115, у Полтаві, гостинно прийняв редакції газет “Зоря Полтавщини” та “Комсомолець Полтавщини” у 1975 році. Він був споруджений за кошти, які надійшли, у переважній більшості, від видання цих газет. Після буремних подій серпня 1991-го споруда була передана із “партійного балансу” до обласної ради. Нині ж, коли з’явилася досить чітка й близька перспектива роздержавлення друкованих ЗМІ, групі панів-товаришів із представницьких і виконавчих органів дуже не хочеться змиритися із іншою перспективою – втратити капітальну споруду в центрі міста – її ж бо можна використати значно вигідніше, ніж віддати трудовому колективу. Ви все ніяк не понаїдаєтеся…
Ось так, на наше переконання, й складаються нестатутні “колізії” навколо статуту “Зорі Полтавщини”, співзасновником якої є трудовий колектив. Його необхідно позбавити якнайшвидше такого статусу. А найефективнішим важелем у цьому, звісно, є фінансовий. До болю і сліз проста схема. Але цей біль і сльози адресуються чомусь зовсім не палким поборникам “комуналізації підприємств”.
І все ж повернімося до сесійних колізій. Ми не просимо грошей, як про це поспішили поінформувати деякі інтернет-видання. Ми вимагаємо повернути нам борги. Адже відповідно до розпорядження в.о. голови ОДА О.Пругла від 26 грудня 2014 р. ми сумлінно виконували свої зобов’язання і з початку нинішнього року надали інформаційних послуг обласній раді й облдержадміністрації (іншими словами, друкували їх “на шару”) на суму понад 300 тисяч гривень, не отримавши при цьому ні копійки. До того ж, зовсім не надходять кошти згідно із затвердженою депутатами обласної ради “Комплексною програмою сприяння розвитку громадського суспільства та інформаційної сфери в Полтавській області”. До речі, протягом усіх попередніх років вони складали не більше як п’яту частину редакційних видатків і спрямовувались єдино на випуск газети (друк і папір). Нині ж, в умовах галопуючої інфляції, постійного здорожчання газетного паперу, поліграфічних та поштових послуг, ми зазнаємо чималих збитків. На жаль, доводиться відмовлятися від повнокольорового друку, зменшувати обсяги газети, скорочувати кількість відряджень у райони, урізати і до того зовсім не багатий фонд заробітної плати, проводити інші вкрай непопулярні організаційні заходи, щоб наш читач, наш передплатник могли реалізувати своє право на інформацію. Інформацію і про роботу влади в тому числі. Статус і статут, який комусь дуже хочеться змінити, нас до цього зобов’язують. А ще ми зобов’язані захищати права полтавців, наших передплатників, читачів. А це – переважно малозабезпечені верстви населення, тому “Зорю Полтавщини” ще й порівнюють із соціальним хлібом, тобто газетою, доступною широкому загалу. Тож будьмо разом, дорогі читачі й передплатники. У нашій єдності, гласності, утвердженні ідеалів Революції Гідності – сила, яка може протистояти агресорам. І зовнішнім, і внутрішнім.
А ще – до керівників співзасновників газети – голови обласної ради п. Ворони П.В. та голови облдержадміністрації п. Головка В.А. Чому на ваших очах, за вашого мовчання, чи й потурання, ведеться рейдерське захоплення “Зорі Полтавщини”, зневажаються конституційні права трудового колективу? Колективу з багатою, хай подеколи й суперечливою, історією, традиціями. Зрештою “Зоря Полтавщини” – це не тільки провідне видання нашого краю, а й помітний авторитет у мас-медійному просторі країни. Насамперед своєю державницькою, українською позицією, відстоюванням інтересів читачів. Тому до вас людське прохання: не перетворюйте державні посади у базаркоми.
І ще одне. Трудовий колектив у разі подальшого тиску буде захищати свої законні інтереси усіма законними способами, звертаючись до Адміністрації Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Ради Європи. Та головним нашим захисником завжди була, є і буде полтавська громада!

За дорученням трудового колективу
Григорій ГРИНЬ,
головний редактор, секретар
Національної спілки журналістів України, голова обласної організації НСЖУ.