Патріарха Константинопольського Афанасія III Пателарія називають Лубенським чудотворцем у зв’язку з місцем його упокоєння. Він відійшов до Господа 5 квітня 1654 року в Спасо-Преображенському Мгарському монастирі біля Лубен. У народі чудотворець відомий також як Афанасій Сидячий, оскільки поховано його за грецьким звичаєм у сидячому положенні. Вшановують його 15 травня, в день пам’яті святителя Афанасія Великого, патріарха Александрійського.
Святитель Афанасій III Пателарій за походженням – грек, належав до знатного роду, пов’язаного з династією імператорів Візантії Палеологів. У 1634, 1635 та 1652 роках був патріархом Царгородським (Константинопольським). Триразове нетривале перебування на патріаршому престолі зумовлене боротьбою прибічників різних богословських поглядів всередині самої Церкви. Святитель прославився також чернечими подвигами, зокрема на Афоні.
Після останнього перебування на Вселенській кафедрі, переслідуваний мусульманами і єзуїтами, фізично знесилений, перебрався у Молдавію, де отримав в управління монастир святителя Миколая у місті Галаці (тепер – Румунія). У 1653 році вирушив до Москви. Дорогою зупинявся в Чигирині й зустрічався з Богданом Хмельницьким. Повертаючись з Москви у Галац, занедужав і змушений був залишитися у Мгарському монастирі поблизу Лубен. 25 лютого 1654 року його гостинно зустріла монастирська братія на чолі з ігуменом Петронієм. Перекази свідчать, що коли ігумен підійшов під патріарше благословення, то змучений важкою хворобою Афанасій вимовив: “Бажає душа моя в цьому монастирі грішне тіло поховати”.
Бажання його здійснилося 5 квітня 1654 року. Передчуваючи наближення кончини, святитель склав заповіт і відійшов до Бога. Поховали його в храмі під амвоном, біля церковних воріт. За древніми документами, на нього було одягнено архієрейське облачення, у руку вкладено посох. Його посадили в крісло і з кріслом, сидячого, помістили в кам’яний склеп. Через 8 років гробницю розкрили й побачили тіло нетлінним. 1 лютого 1662 року було здійснено соборний чин канонізації святителя Афанасія, патріарха Царгородського, Лубенського чудотворця.
Слава про цілющу силу Афанасія Сидячого поширювалася. Тисячі людей йшли до Мгарського монастиря з надією на поміч і зцілення. У 1922 році, коли в усій Українській радянській республіці почалося вилучення церковних цінностей, вірянам довелося захищати свого небесного покровителя від запеклих безбожників, які вирішили забрати з обителі срібну раку Афанасія Сидячого. Тоді десятки тисяч людей оточили собор і не давали комісарам наблизитися до мощей святого. Зробити задумане більшовикам вдалося лише тоді, коли селян покликала додому жнивна пора.
Нині мощі Афанасія Лубенського почивають у Благовіщенському кафедральному соборі міста Харкова.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.