У  вівторок другого тижня після Великодня православні християни відзначають Радоницю – день першого поминання покійних після Світлого Воскресіння Христового. На Полтавщині склалась давня традиція приходити на кладовища з пасхальними гостинцями напередодні, в понеділок. Цього року Радониця (народні назви – Проводи, Гробки) припадає на 21 квітня.

Головне, чого чекають від нас родичі, які відійшли за межу вічності, – це молитва. Покійні не позбавлені духовної близькості до тих, кого залишили на землі. Тому не припиняється і молитовний зв’язок з ними Церкви. Є чудовий приклад того, як розділяють із нами радість Воскресіння Спасителя наші померлі. Преподобний Діонісій, затворник Печерський, у 1463 році, будучи пресвітером, під час пасхальної утрені  обходив із кадінням мощі святих угодників у Антонієвій печері. Коли преподобний вигукнув: “Святі отці й браття! Христос Воскрес!”, як грім, прозвучала відповідь від святих мощів: “Воістину Воскрес!”
У душі справжнього християнина перемога над смертю, здобута смертю і Воскресінням Христа, витісняє печаль про тимчасову розлуку з рідними, і тому ми, за словами митрополита Антонія Сурозького, “з вірою, надією і великодньою упевненістю стоїмо біля труни покійних”.
Кладовища є священними місцями, де покояться тіла померлих до майбутнього воскресіння. Прийшовши до могил, треба запалити свічку, здійснити літію (це слово в буквальному розумінні означає “посилене моління”). Для звершення чину літії при поминанні покійних треба запросити священика.
У жодному разі неприпустимо лити на могильний пагорб горілку, як роблять деякі, – цим ображається пам’ять покійного. Залишати принесені паски та крашанки на могилі також не можна, найправильніше роздати їх нужденним. За великим рахунком, небіжчик не потребує ні труни, ні пам’ятника – все це данина традиціям, нехай і благочестивим. Але вічно жива душа покійного відчуває велику потребу в нашій постійній молитві, бо сама вона не може творити добрих справ, якими була б заслужила у Бога милості.
Особливе значення для спочилих має поминання в церкві. Перш ніж відвідати кладовище, комусь із родичів слід прийти в храм до початку служби, подати записку з ім’ям покійного для поминання у вівтарі.  Молитва буде помічнішою, якщо поминаючий у цей день сам причаститься Тіла і Крові Христової.

Підготувала
Вікторія КОРНЄВА.