Напередодні Великодня у Полтаву повернулися демобілізовані бійці
16-го окремого мотопіхотного батальйону 92-ї окремої мотострілецької бригади Збройних сил України. Рік мужні чоловіки виконували бойові завдання. Того дня на рідну Полтавщину приїхало 110 наших бійців.
Мами, дружини, брати, сестри, малеча… Зустріти своїх захисників прибули з Полтави, Карлівки, Комсомольська, Диканьки…
Традиційно демобілізованих військових радо вітали на площі перед адмінбудівлею українськими піснями, жовто-блакитними квітами, кульками, а цього разу – ще й святковими пасками та великоднім деревом. Оплески, обійми, поцілунки… Учетверте Полтава зустрічає своїх героїв. Цього разу зібралася нечувана кількість людей… “А наш тато не повернувся. Його не відпустили. Там зостався…” – схлипує маленьке дівча у бабусі на руках. Родина Кирилюків із Диканьки у натовпі зустрічаючих ледь відшукала свого героя. І якою була радість дівчинки, коли вона з-поміж сотні облич розгледіла найрідніше…
Привітали демобілізованих голова обласної ради Петро Ворона, перший заступник голови облдержадміністрації Олег Пругло, заступник Полтавського міського голови Юрій Левченко.
Начальник штабу 16-го батальйону Сергій Смірнов доповів, що протягом року бійці підрозділу несли службу в багатьох куточках України, охороняли важливі об’єкти, останні майже п’ять місяців виконували бойові завдання в зоні проведення АТО.
“Прошу полтавців допомагати людям, які повернулися, проблем у них буде дуже багато, потрібна ваша підтримка. Дякуємо вам”, – підсумував військовий.
“Ми раді зустрічати вас на рідній землі. Приїхали всі живі та здорові. Символічно, що ви повернулися напередодні Великодня. І таке величне свято зустрінете разом зі своїми родинами. Я дивлюся на вас і відчуваю гордість за рідну полтавську землю, що викохала таких героїв”, – наголосив Петро Ворона.
Представники влади вручили бійцям грамоти, подяки, пам’ятні годинники та нагрудні знаки. Вручаючи відзнаку єдиній жінці, що повернулася із зони АТО, – офіцеру-психологу Наталії Драч, Петро Ворона став перед нею на коліно.
Наталія Драч розповіла, що служить у батальйоні з перших днів його створення. Пішла до війська добровольцем наступного дня, як оголосили призов. “Я – мати двох синів, тому на своїй землі хочу тільки миру. Щаслива, що нарешті їх обох побачу. Дуже важко було тоді, коли з дому телефонують хлопці й говорять, що все подорожчало, не вистачає грошей. І замість того, щоб виконувати свої обов’язки, тільки й думала про побутові домашні проблеми. Від куль можна сховатися, а постійні житейські негаразди дуже важко пережити. За час служби була й у Придністров’ї, Чугуєві, зараз приїхали з-під Щастя. Там все дуже складно. Люди хочуть миру, ніхто не хоче воювати”, – розповіла Наталія Драч.
Попереду в демобілізованих – відпочинок, мирні клопоти, але багато хто з них запевняє, що в разі потреби готовий повернутися захищати країну.

Олена ІГНАТЕНКО
“Зоря Полтавщини”