За неймовірно тяжкий для України рік, що минув від віроломного вторгнення російських військ у Крим і розгортання воєнних дій на Донбасі, не було й немає на Полтавщині більш ефективнішої патріотичної ініціативи, ніж та, яка об’єднала з благословення архієпископа Полтавського і Кременчуцького УПЦ КП Федора в Свято-Успенському кафедральному соборі невеличку групу однодумців, готових стати зв’язковими між фронтом і тилом, між совістю звичайних полтавців і героїзмом наших бійців. Як їм вдалося те, на що неспроможні при всіх своїх можливостях чиновники у владних кабінетах і чому люди так повірили саме Полтавському батальйону небайдужих?
Дасть Бог, у недалекий уже мирний час цьому питанню буде присвячено сотні цікавих досліджень. А сьогодні безсумнівним є те, що справді дуже виразно помітно, – авторитет самого владики Федора, єдиного в Україні архієпископа, який регулярно приїздить на Донбас, висока довіра до Церкви Київського патріархату і надзвичайна відданість справі тих, хто вже рік, не покладаючи рук, попри втому на межі виснаження, продовжує робити все можливе і неможливе, щоб наші воїни повернулися з війни до своїх матерів, дружин і дітей живими.
Усіх, хто розуміє цю місію “небайдужого батальйону”, не могла не вразити й присвячена річниці його створення прес-конференція, на яку журналістів запросили у Полтавський художній музей імені Миколи Ярошенка. Метою зібрання було бажання волонтерів щиро подякувати громаді за підтримку й скрупульозно відзвітувати про підсумки, поточні справи та плани. Навіть на питання із залу про недавнє вручення представникам батальйону Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом медалей “За жертовність і любов до України” прозвучала скромна відповідь, що до нагородження було представлено 43 волонтери, але поїхати до столиці змогли не всі. Сама поїздка не один місяць відкладалася, зате, прибувши до Києва, волонтери поклонилися великим українським святиням – Михайлівському Золотоверхому монастирю, Софії Київській, а також помолилися за Героїв Небесної Сотні на місцях жорстоких розстрілів патріотів у лютому минулого року.
Слово на зібранні тримали ті, хто був біля витоків створення Полтавського батальйону небайдужих, – владика Федір, Наталія Гранчак, Наталія Святцева, Олександра Сиротенко. Архієпископ Федір розповів, що протягом року на пожертвувані доброчинцями кошти волонтерами було закуплено й передано на Донбас різних речей, зокрема засобів індивідуального захисту, зв’язку, спостереження, на суму близько 4 мільйонів гривень. Окрім того, люди щоденно приносили до храму продуктові передачі, воду. Активно долучилися до пожертв не тільки жителі області, а й українці з Німеччини, Італії, Іспанії, Великої Британії, країн Балтії, Австралії, США, Канади. Кожного тижня на Донбас продовжують вирушати від собору автівки, які везуть для наших захисників тонни рятівного вантажу. Волонтерський рух розрісся до 50-ти координаторів і налічує понад десяток підрозділів: “Польова кухня”, “Полтавські галушки”, команда медичного забезпечення, команда водіїв… Майстрині плетуть маскувальні сітки, шиють одяг. Серед масових заходів, які ініціюють волонтери, найвелелюднішими були проведені на Богоявлення та Стрітення ярмарки. Тільки на останньому вдалося зібрати понад 127 тисяч гривень, за які вже закуплено й передано у різні військові формування тепловізор, два генератори та рації.
– Багато волонтерських організацій в Україні вже не мають ресурсу продовжувати свою діяльність, ми ж працюємо й розуміємо, що без Божої допомоги й допомоги всієї полтавської громади це було б неможливо, – зазначив архієпископ Полтавський і Кременчуцький УПЦ КП Федір.
У лютому цього року на базі Полтавського батальйону небайдужих було створено громадську організацію “Команда небайдужих”. Її очільниця Наталія Гранчак пояснила, що потреба в такому переформатуванні виникла у зв’язку з тим, що волонтери працюють із великою кількістю звернень, які постійно надходять і які мають відповідно реєструватися, офіційно надсилатися до певних інстанцій. Надалі така робота буде набирати обертів, адже тепер є необхідність піклуватися, зокрема, про родини загиблих на фронті героїв. Нещодавно клопотами Наталії Гранчак вдалося влаштувати до столичної клініки на реабілітацію бійця 93-ї механізованої бригади, полтавця Андрія Хижняка, одного з тих мужніх чоловіків, які прикривали в підрозділах артилерії символ незламності України – Донецький аеропорт.
Шквал емоцій викликали на зібранні розповіді заслуженої журналістки України, телевізійниці з ОДТРК “Лтава” Наталії Святцевої, яка весь цей рік тримала глядачів Полтавських телевізійних новин у курсі справ наших військових на Донбасі, надавала можливість усім нам зазирнути в очі втомленим, але таким радим кожній краплі уваги з мирної України фронтовикам. Наталія попросила колег-журналістів не писати, що волонтери – це ті, хто їздить з гуманітарними вантажами на Донбас, а зрозуміти, що найважливіша робота кипить тут, навколо собору, де треба визначитися з найнагальнішими потребами бійців, зібрати необхідні ресурси й забезпечити їх транспортування на Схід.
Ця тендітна жінка поділилася в межах прес-конференції лише кількома найзнаковішими для себе історіями з Донбасу, але в них стільки тепла і болю, що вистачить на мільйон небайдужих душ. У одному з прифронтових сіл, як на рідних, чекає на гостей із Полтави найукраїнськіша донбаська бабуся Шура, й вони щасливі, що бажали їй у 85-й день народження многая літа. А десь там, у окопах, під ворожими обстрілами досі бережуть наш спокій і мир ті чоловіки, які вже не здригаються від пекельних “ураганно-градових” обстрілів, а побачивши подану для вітання Наталину руку, не знали, куди подіти розгубленість і знічення, бо у відповідь мали подавати свої брудні, звиклі до боєприпасів, зброї і сирої землі долоні. В обіймах журналістки, яка все зрозуміла, ці мужні бійці не могли стримати сліз і плакали.
– Мені хочеться, щоб усі знали, наскільки важливими є для бійців на Донбасі зустрічі з владикою Федором, його духовні бесіди з ними, – розповіла Наталія Святцева. – Визначальним є духовне керівництво владики й для волонтерів. У нашій команді нічого не відбувається під впливом якихось емоційних сплесків. На будь-яке починання потрібне благословення архієпископа. А це не просто дозвіл, це закликання Духа Святого на задуману справу, на її успішну реалізацію.
“Команда небайдужих” поєднала, здавалось би, абсолютно різних людей – медиків, домогосподарок, мас-медійників, художників, бізнесменів, містян і селян, людей поважного віку й зовсім юних – як нагороджена Патріархом церковною медаллю десятирічна Еліза Рудько. Дівчинка допомагає батькам готувати й фасувати сухі харчові набори для бійців.
Серед молодих, але найдосвідченіших і найактивніших волонтерів команди – Олександра Сиротенко. На плечах недавньої випускниці ПНПУ ім. В.Г. Короленка – один із найвідповідальніших ланцюгів роботи із забезпечення наших військових. Головне, що вона хотіла передати кожному доброчинцеві через журналістів, це запевнення, що його пожертва не розчинилася серед тисяч інших, а послужила на фронті для порятунку чийогось життя. Хлопці телефонують – і дякують. При цьому волонтери звернули увагу, що ніколи не допомагали придбати військовим ті знаряддя, які є по суті зброєю, йдеться винятково про засоби захисту, котрі вберегли від куль, допомогли вийти в нічний час і мряку з оточень, забезпечили зв’язок між підрозділами.
Досить приголомшливо було слухати на зібранні й майже детективні історії з викриттям шахраїв, які намагалися скористатись довірою волонтерів. Олександра Сиротенко, яку однодумці жартома називають “службою безпеки батальйону”, щодо таких не втрачає пильності. Їй вдалося вивести “на чисту воду” навіть афериста, якого не розкусили в батальйоні “Донбас”: обікравши бійців, той приїхав “у відпустку” до Полтави й просив допомоги у волонтерів. Така от проза життя: де людяність, там і цинічність, де світло, там і темінь по закутках.
Усіх, хто прагне бути на боці світла, “Команда небайдужих” запрошує взяти участь у запланованих волонтерами до Великодня заходах. Вони відбуватимуться біля Свято-Успенського кафедрального собору 12 та 13 квітня. Будуть і концерти, і черговий благодійний ярмарок. Проведенням ярмаркового свята опікується координатор групи майстринь “Печеньки” Інна Якобенко, якій “Команда небайдужих” завдячує чудовою організацією попереднього дійства. Цього разу Інна Олександрівна обіцяє гостям ярмарку асортимент смакоти, за яким буде зрозуміло, що волонтерство і благодійність – поняття поза національністю, соціальним статусом чи віком. Бо об’єднують і роблять світлішими всіх.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”