Село Максимівка Кременчуцького району в історії України має згадку півтисячолітньої давнини. Тамтешні мешканці пишаються минулим рідного краю й прагнуть дізнатися про нього якомога більше. Задля цього на базі навчально-виховного  комплексу створили сільський  історико-краєзнавчий  музей. Ініціативу вдалося реалізувати завдяки сприянню адміністрації навчального закладу, працівників школи, учнів та їхніх батьків, спонсорів, мешканців. Як зазначає керівник НВК Лариса Остаповець, найбільше зусиль, творчого ентузіазму в створенні духовної скарбниці села було вкладено молодим учителем історії, випускником цієї школи Вадимом Пилипенком. Він і провів першу екскурсію музеєм.
Присутнім було цікаво дізнатися, що 500 років тому пан Дмитро Івашенцов склав заповітний запис на користь Київського Микільського монастиря на право збирати щорічно податки з максимівського люду. Згодом, із розбудовою Пивського монастиря, який підпорядковувався вищезгаданій київській обителі, Максимівка розвивається як одна з основних маєтностей цього чернечого закладу. Тут був зручний перевіз через Дніпро, за що ченці мали митний збір. 1639 року королівський привілей на містечко Максимівку отримав полковник коронного війська Станіслав Потоцький – ретивий учасник придушення козацького повстання 1638 року під проводом Остряниці. У 1646 році Потоцький здобув і новий, докладніше виписаний, королівський привілей на Максимівку. Тут таки пробував закріпитись й інший пан – підкоморій київський Юрій Немирич. Боротьба між феодалами вилилася у набіг на Максимівку в 1646 році. Утім, ченці до початку національно-визвольної війни 1648 року вели за цю маєтність судову тяжбу, яку на користь ченців вирішив уже універсал гетьмана Богдана Хмельницького.
У реєстрі 1649 року вперше згадується козацька Максимівська сотня Чигиринського полку.  Під час Руїни Максимівка була спустошена, адже через її перевіз надто часто проходили ворожі війська. Поселення втрачає статус сотенного осередку. Гетьман Іван Мазепа намагався відродити тут містечко. Утім, поразка 1709 року призвела до втрати Гетьманщиною Правобережжя, отже, і максимівський перевіз занепав, а Максимівка залишилася вже просто селом.
***
Під час заходу учні продемонстрували презентацію героїчних сторінок історії села Максимівки від першої письмової згадки до сьогодення. Зокрема старшокласники майстерно інсценізували фрагмент відвідування максимівським сотником Іваном Скороходом резиденції Богдана Хмельницького. Народні пісні у супроводі бандури виконав заслужений працівник культури України Микола Козак. Вокалісти різних поколінь порадували гостей.

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”