Похоронки з війни, мов ті чорні круки, впиваються в душі й серця батьків, дружин, дітей, близьких і знайомих загиблих українських воїнів. Скорботний список кременчужан, полеглих за свободу й незалежність України, на жаль, зростає. Днями громада міста попрощалася з
53-річним бійцем Сергієм Щербаком. Минулої весни, як тільки-но почалися криваві події на Донбасі, він не зміг залишатися вдома й добровольцем пішов до армійських лав. Служив у гранатометному відділенні легендарної 95-ї аеромобільної бригади Збройних сил України. У січні поточного року під час ротації побував вдома. І знову – на фронт. Повертаючись до побратимів, подбав про гостинці для них, привіз те, що просили. З великою надією сприйняв звістку про Мінські угоди й перемир’я. Однак воно виявилося таким крихким і ефемерним, що про спокій і перепочинок бійці швидко забули. Останнім місцем служби Сергія Щербака була місцевість поблизу Авдіївки, що на Донеччині. 16 березня їхню бригаду накрив потужний артилерійський обстріл російсько-терористичних банд. Два українських бійці отримали важкі поранення, а Сергій загинув.
Потім була остання дорога Героя додому через Слов’янськ і Дніпропетровськ. Як уже заведено у Кременчуці, полеглого захисника Вітчизни зустрічали автоколоною ще на під’їзді до міста. А вже на вулицях траурний кортеж чекали громадяни, для яких кожна смерть земляків сприймається як втрата найрідніших людей. Тож влада Кременчука вирішила, що з кожним із загиблих бійців варто прощатися не біля їхнього дому, а в міському Палаці культури.
Сергій Щербак не обіймав високих посад. Як стверджують його знайомі, був людиною скромною, щирою і відповідальною. Після закінчення міської школи № 16 працював слюсарем на автобазі, згодом перейшов на Крюківський вагонобудівний завод. Одружився, виховував доньку Світлану. Останнім часом працював у приватній охоронній фірмі.
Попрощатися з Героєм прийшли рідні, представники влади, друзі, громадськість. Серед них було чимало студентів. Вони разом із усіма присутніми стали на коліна, віддаючи данину пам’яті Героєві. Коли траурна процесія рушила до Свято-Миколаївського собору, перехожі зупинялися і схиляли голови в жалобі. Сергія Щербака поховали на Свіштовському кладовищі. З портрета, який відтепер залишиться єдиною пам’яттю про сина, він ніби промовляє своїй зболеній горем матусі: “Мамочко, вибач за чорну хустину, за те, що віднині будеш сама. Тебе я любив. I любив Україну. Вона, як і ти, була в мене одна”. Вічна слава Героям!
***
У Ковалівці Полтавського району прощалися із загиблим у зоні АТО старшим лейтенантом розвідувальної роти 30-ї окремої моторизованої бригади 28-річним Михайлом Шаблею. Він загинув 16 березня, коли повертався із бойового завдання. Автомобіль, де був Михайло та ще троє бійців, підірвався на міні. Двоє солдатів загинули, двоє отримало поранення і контузії. Віддати шану полеглому захисникові до його батьківської хати прийшли мешканці села, бойові побратими, друзі.
У зоні проведення антитерористичної операції Михайло Шабля із 3 серпня 2014 року. Після окупації Криму охороняв кордон України на межі з півостровом. Свій перший бойовий досвід отримав на Савур-Могилі. За мужність, проявлену в боях, за два тижні до загибелі командування представило офіцера до бойової нагороди – ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Стати військовим Михайло мріяв ще зі школи. Навчатися до Полтавського військового інституту зв’язку пішов слідом за старшим братом Іваном. Закінчивши училище, служив у Новоград-Волинському на Житомирщині.
– Він був для мене ідеальним. Завжди порядний, так виховали батьки, він ніколи не боявся відверто сказати, що хтось не правий чи щось не так робить. Ми завжди підтримували одне одного, – розповів брат Михайла Іван Шабля.
Допитливий, життєрадісний, веселий, справедливий, завжди готовий допомогти, хороша людина, Офіцер із великої літери, просто Герой – так говорили про полеглого військовослужбовця.
Поховали захисника України на місцевому кладовищі у Ковалівці. Зосталася без тата трирічна донечка, у вічній жалобі за чоловіком, сином, братом залишилися рідні.

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”
Іванна НАЗАРЕНКО
Журналіст