Відбулася зустріч полтавської громади та представників місцевих ЗМІ із бійцями добровольчого батальйону “ОУН” – заступником командира батальйону, в цивільному житті відомим вітчизняним письменником Борисом ГУМЕНЮКОМ (позивний “Кармелюк”), заступником командира по роботі з резервом, начальником штабу Василем КІНДРАЦЬКИМ (позивний “Кіндрат”) та начальником вишколу й полігона Олегом СИНЯКЕВИЧЕМ (позивний “Кавказ”).

На зустрічі йшлося про батальйон, війну, народну підтримку захисників Вітчизни… Бійці повідомили, що Генеральний штаб України дав дозвіл включити батальйон “ОУН” до складу 95-ї аеромобільної бригади Збройних сил України, тож нині триває створення другого батальйону.
Із 12 серпня минулого року добровольчий батальйон “ОУН” боронить село Піски, що поблизу Донецька. Як розповіли чоловіки, жодного дня в Пісках не припинялися бої. Так триває і понині.
За словами Бориса Гуменюка, батальйон “ОУН” почав формуватися ще минулої весни, спершу – як взвод, за українською термінологією – чота, в складі батальйону “Азов”. Коли останній сформувався, з’ясувалося, що залишилися ще чимало чоловіків, які б хотіли воювати, та не мали можливості це зробити.
– Тож разом із Миколою Коханівським, нинішнім комбатом батальйону “ОУН”, ми вирішили створити новий батальйон. Набрати людей було нескладно. Зараз, до слова, мобілізувати добровольців у батальйон також неважко. Постало питання статусу підрозділу, а отже –  наявності зброї. Тому батальйон розростався повільно, зі збільшенням озброєння. Після одного із запеклих боїв наприкінці липня – на початку серпня на Савур-Могилі нам вдалося взяти багато трофейної зброї, внаслідок чого змогли мобілізувати десятки чоловіків, – розповідає Борис Гуменюк.
Батальйон веде щоденні запеклі бої. Фактично в Пісках перемир’я не було жодного дня. Позиції бійців повсякчас обстрілює ворог. Проте це не заважає воїнам зберігати міцний дух та оптимізм.
– На день народження Шевченка телефонують хлопці й говорять: “Ми тут влаштували перформанс: сепаратисти по нас гатять із мінометів та іншої стрілецької зброї, а ми декламуємо вірші Кобзаря й даємо залп у відповідь”, – продовжує Борис Гуменюк.
Як розповіли бійці, у батальйоні – залізна дисципліна, крім того, для “ОУНівців” дуже важливий ідеологічний вишкіл. За весь цей час у формуванні низький відсоток втрат – один загиблий і близько півсотні поранених.
– Непідготовлена людина не мусить їхати на фронт, необхідно пройти мінімальний гарт, – говорить Олег Синякевич. – Щоб стати учасником батальйону, потрібне першочергово бажання, стійка психіка, здоров’я. За 14 днів ми не можемо з новобранців зробити рейнджерів, але даємо їм мінімум алгоритмів дій. Якщо вони здатні це засвоїти, на війні будуть розвивати навички. За два тижні людина навіть під фізичною напругою проявляє себе. Декого ми відправляли назад додому.
– Коли приїздимо звідти, завжди відчуваємо легенький стрес – потрапляємо з Пісків у іншу державу, де мир, працюють кафе, де люди не мають уявлення, що в нас насправді йде війна. Так, є відповідна спільнота у “Фейсбуці”, журналісти, волонтерське середовище переймаються подіями на Сході, проте чимало людей навіть не усвідомлюють, наскільки все серйозно. Ми хочемо, аби суспільство нарешті зрозуміло: в Україні – війна, повноцінна, справжня війна, не АТО, і вона не закінчиться, доки не приборкаємо агресора, – наголосив Олег Синякевич.
За словами бійців, Піски боронять добровольчий український корпус “Правий сектор”, батальйони “Дніпро-1”, “ОУН”, окрема добровольча чота “Карпатська Січ” та 93-я механізована бригада Збройних сил України. Усі співпрацюють між собою. Піски умовно поділені навпіл: половину села контролюють українські воїни, іншу частину – ворог. “ОУНівці” розповідають, що супротивники, особливо в час перемир’я, обирають таку тактику: формують диверсійні групи із 5 – 7 осіб і підходять дуже близько, на кидок гранати, навіть посеред дня, атакуючи українські позиції. Проте добровольці й армійці, скоординувавши дії, дають їм доброго відкоша.
– Думаю, від таких термінів, як “АТО” та “сепаратисти”, потрібно відмовлятися. У противника на кожного сепаратиста – по 9 найманців, які не є громадянами України. 90 відсотків ворожих сил – це або регулярні російські війська, або найманці з Росії чи інших держав і лише 10 – наші колишні співгромадяни, які зрадили Батьківщину, – розповідає Борис Гуменюк.
Він зазначив, що запитань до Генерального штабу України лишається багато, відтоді, як без жодного пострілу віддали Крим.
– Я переконаний, що чимало українських чоловіків були готові битися за півострів, як і нині. Тепер його звільняти буде значно важче. Чому трапилося, що ворог дійшов так далеко? Залишається непоясненою трагедія під Іловайськом. Ми не погоджуємося з нинішнім станом речей та ініціюванням Україною режиму припинення вогню, перемир’я. Наші чоловіки хочуть і здатні битися до повного звільнення окупованих територій, але нам, м’яко кажучи, не зрозумілі деякі події. Вважаємо, що помилкою були всі мінські домовленості й перше перемир’я на початку вересня 2014-го. Якби подібних ініціатив із боку українського керівництва не було, переконаний, ми ще восени звільнили б Донбас, вийшли на державний кордон України й думали, що робити з Кримом, – наголосив Борис Гуменюк.
– На мою думку, Дебальцеве не наше, бо там було мало добровольчих підрозділів. Місяць тому Піски потужно бомбили впродовж кількох днів. Нині село стерте з лиця землі. Тоді на нього кинули тисячі тонн металу, стріляли з гаубиць “Гвоздик”, “Градів”, 80-х і 120-х мінометів. Після кількаденного “пекла” українці втратили двох бійців, а дев’ятеро отримали поранення. І коли ми повилазили зі своїх “нір”, показали ворогу, що живі і зброї маємо вдосталь, давши їм гідну відсіч, вони зрозуміли: краще йти деінде. Щодо захисту Маріуполя, то там нині є достатньо добровольчих батальйонів для опору ворогові, – продовжив думку побратима Василь Кіндрацький.
Дуже важливо, наголосили воїни, щоб держава оцінила подвиг і значення добровольчих батальйонів та ухвалила відповідні закони для соціального забезпечення бійців. Як зазначила присутня на зустрічі з громадою Полтави член Проводу ОУН Олеся Чмир, нині готується законопроект про надання статусу добровольчим батальйонам.
Як повідомив Борис Гуменюк, нині одяг, продукти харчування, техніку їм передають волонтери, інакше кажучи, український народ. Географія допомоги батальйону та іншим добровольчим українським формуванням дуже широка: воїнів підтримують діаспори з Канади, Австралії, США, Італії, Португалії, Іспанії, Німеччини, Польщі й небайдужі з усіх регіонів України. Суттєву допомогу надає й полтавська громада, за що бійці дуже вдячні.
– Ми не маємо соціального захисту, зарплати. Якщо отримаємо поранення, то лікування – наші проблеми. Держава не бере участі в підтримці бійців добровольчих батальйонів. Для поранених ми збираємо кошти через соцмережі, знайомих, небайдужих людей, – зазначив Олег Синякевич.
З гордістю розповідали бійці про молодь, що бореться з ними пліч-о-пліч.
– Нещодавно у батальйоні був невеликий загін – п’ять студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Як ці хлопці воюють! А який мають дух! Коли юнаки попросили мене як виконуючого обов’язки начальника штабу видати їм по гранаті, зрозуміло, для чого, адже добровольців, як і артилеристів, ніхто не бере в полон, мене це вразило: наскільки вони були морально готові до такого кроку. Боронили Піски із бійцями рою організації “Чорний Комітет”, які понад півтора року тому малювали червоні цятки на портреті Януковича. Служать у батальйоні й жінки, вони надають медичну допомогу, ведуть комп’ютерну, штабну роботу. Нещодавно весь Тернопіль проводжав на фронт дівчину, яка працювала медиком на Майдані, потім пройшла три вишколи – вогневу підготовку, рукопашний бій, медичну підготовку, і її взяли в лави “ОУН”, – розповідає Василь Кіндрацький.
– Хлопці із “Чорного Комітету” проходили вишкіл у мене. Один поїхав додому поранений, інший із контузією, але, дякувати Богу, всі живі-здорові. Одна із причин, чому я прагнув на фронт: бачачи щодня фото вісімнадцяти-дев’ятнадцятирічних юнаків, які віддали свої життя за мене, я не мав права сидіти вдома. Не молодь має мене захищати, а я її, – поділився сокровенним Олег Синякевич.
Під час зустрічі бійці батальйону “ОУН” із громадою Полтави у зеленій залі облдержадміністрації заспівали Державний гімн та марш українських націоналістів. Пам’ять загиблих на війні Героїв вшанували хвилиною мовчання. На зустрічі Борис Гуменюк презентував книгу “Вірші з війни”.

Анна ВАСЕЦЬКА
“Зоря Полтавщини”