Кенгуру годує свого новонародженого малюка молоком і перші місяці життя безперервно носить його в сумці на животі, де організм кенгуряти завершує своє формування. Таке середовище проживання дає малюкові все необхідне для гармонійного розвитку і зростання: тепло, комфорт, їжу, стимул до розвитку і відчуття безпеки. Звідси й запозичений метод виходжування передчасно народжених дітей.
Контакт “шкіра до шкіри”   і грудне вигодовування
У 1979 році, щоб компенсувати нестачу інкубаторів для виходжування передчасно народжених дітей і запобігти поширенню внутрішньолікарняних інфекцій, лікарі Едгар Рей Санабрія та Гектор Мартинець Гомез в Боготі (Колумбія) спробували використовувати тепло материнського тіла для попередження смерті дітей від переохолодження. В експерименті брали участь малюки, стан яких уже не викликав занепокоєння й залишалося тільки чекати, коли вони наберуть необхідну вагу. Метод “кенгуру” перевершив усі очікування. Він виявився більш ефективним, ніж використання стандартного інкубатора, а в сукупності з грудним вигодовуванням дав просто приголомшливі результати – і це незалежно від ваги та клінічного стану дитини. Відтоді не виявлено жодного факту, коли застосування цього методу заподіяло якої-небудь шкоди дитині або матері.
Метод “кенгуру” – це спосіб виходжування передчасно народжених дітей, при якому максимально задіюється фізичний контакт “шкіра до шкіри” малюка і матері. Дітей щодня від однієї до кількох годин на день викладають на відкриту поверхню грудей мами чи тата. Метод не потребує високозатратних технологій – потрібні лише комфортні умови перебування в лікарні й еластичний бандаж (перев’язь), що дозволить надійно “закріпити” дитину у мами на грудях. При цьому маля перебуває в зручному положенні, схожому на те, яке було в утробі матері, чує звичні звуки (серцебиття і ритми дихання мами), тепло, запах і смак грудного молока нагадують амніотичну рідину. Все це створює умови для подальшого нормального розвитку дитини, що особливо важливо для передчасно народжених малюків.
Зазвичай батьків таких дітей цікавить, чи не відставатимуть у розвитку їхні малюки від ровесників, народжених у строк. Варто знати, що винятково завдяки самовідданості своїх матерів вижили Галілей, Суворов, Паскаль, Дарвін, Ньютон, Гете, Моцарт, Шиллер, Менделєєв, Байрон, Ейнштейн, Руссо, Черчілль – ці видатні люди народилися передчасно, але досягли життєвих вершин. Поведінка їхніх матерів була інтуїтивною, але абсолютно правильною: постійний контакт із дитиною і вигодовування винятково грудним молоком. Ці дві умови – контакт “шкіра до шкіри” та грудне вигодовування – життєво важливі, бо унікально пристосовані для задоволення базових потреб “незрілої” дитини. Власне, ці компоненти і включає метод “кенгуру”.
Стрес та його вплив  на мозок дитини
Відомо, що мозок плода найбільш інтенсивно розвивається в останні 10–12 тижнів вагітності, що мало б відбуватися внутрішньоутробно. Для передчасно народженої дитини це є дуже сильним стресом. Якщо дитину забирати від матері, вона відчуває страх. Рівень гормонів стресу в маленькому організмі різко підвищується саме в період інтенсивного розвитку головного мозку.
Якщо періоди стресу короткочасні й неінтенсивні, присутність матері допомагає мозку дитини швидко відновити баланс. Це так званий “позитивний стрес”, який навіть необхідний мозку. Важкий стрес дитина також переносить легше, коли перебуває в контакті з матір’ю – це так званий “терпимий стрес”. Однак існує ще таке поняття, як “токсичний стрес”, викликаний високим рівнем кортизолу, здатного знищувати нервові клітини. Крім того, підвищений рівень кортизолу шкодить імунітету. Єдиною відмінністю між токсичним і терпимим стресом є відсутність або присутність матері. Звідси напрошується логічний висновок, що нормальне середовище для дозрівання дитини, тобто її гармонійного, запрограмованого природою росту і розвитку, – це організм матері.
Мозок недоношеної дитини продовжує інтенсивно розвиватися після її народження, тому важливо відтворити для малюка умови, найбільш наближені до внутрішньоутробних. У лоні матері дитина почувається абсолютно безпечно: їй тепло, звук і світло приглушені, температура стабільна, немає відчуття голоду.
Метод “кенгуру”, що включає постійний шкірний контакт, рух матері з дитиною, її запахи, грудне молоко, її голос, сприяє стимуляції мозку і його найкращому розвитку. Дослідження демонструють, що постійний контакт “шкіра до шкіри” сприяє кращому набиранню ваги, швидшому зростанню і збільшенню окружності голови, а отже, і розвитку головного мозку в дітей, яких виходжують за методом “кенгуру”, ніж у дітей, котрі отримують традиційний догляд у кувезі або ліжечку. Такі малюки менше хворіють. Смертність серед передчасно народжених дітей при такому виходжуванні знижується вдвічі. Дитина відчуває погладжування, дотики, чує серцебиття і голос мами. Відбувається стимуляція почуття рівноваги, відчуття положення тіла в просторі. Сприйняття болю зменшується настільки, що дитина може практично не реагувати на медичні маніпуляції.
Сім’я стане значно  міцнішою
Метод “кенгуру” дуже допомагає у встановленні стосунків між дитиною і батьками, виховує почуття батьківства й прихильності до новонародженого, підвищує самооцінку та впевненість батьків у тому, що їм під силу допомогти малюкові. Батьки стають більш обізнаними в питаннях виходжування та лікування передчасно народжених дітей. Час, коли малюк знаходиться на грудях у мами чи тата, – це час спокою й тиші. Він дає дивовижний ефект релаксації й відновлення психологічної рівноваги після найсильнішої травми, заподіяної передчасними пологами. Метод відповідає вродженим очікуванням дитини – перебування з матір’ю, її тепло, запах, серцевий ритм створюють відчуття безпеки й “правильності” навколишнього світу. Це все сприяє не тільки більш гармонійному розвитку малюка в емоційно-психічному плані, а й робить зв’язок мати-дитина більш тісним та глибоким.
Метод “кенгуру” задіює материнські інстинкти: мама стає головною фігурою у догляді за своїм малюком, як і задумано природою. Близький контакт допомагає їй виробити такий графік сну і неспання, в якому їх життєві ритми максимально співпадають, і мама встигає відпочити.
Медики відзначають, що матері передчасно народжених дітей нерідко страждають почуттям провини, занепокоєнням і навіть впадають у післяпологову депресію. Метод “кенгуру” дає жінці можливість завершити пологовий етап: надаючи своєму малюкові максимально можливу допомогу, вона реалізується як мати.

Ірина ТКАЧЕНКО,
лікар-педіатр-неонатолог
відділення інтенсивного
виходжування та реабілітації новонароджених обласної
дитячої клінічної лікарні.