Моя знайома прокоментувала баланс між цінами й зарплатою на прикладі звичайної булочки: “Коли я мала зарплату 200 карбованців, “городська” булочка коштувала 6 копійок. Тепер заробляю 2 тисячі гривень на місяць, а булочка коштує вже майже 5 гривень. Зарплата “подорожчала” у 10 разів, булочка – у 80″!
     Що на скільки дорожчає і як при цьому виживають земляки?
Базар-вокзал
Популярний серед полтавців “хитрий” ринок на площі біля Південного вокзалу в обласному центрі вирує прямо під дротами тролейбусної лінії. Більшість продавців поспішають навіть більше, ніж покупці: спродалися чи ні, а на зворотний поїзд бігти треба. Охайний сільський дядько також поспішає за розкладом, тому свою “добрющу” й “добрезну” сметану в півлітровій тарі допродує вже по 13 гривень разом із баночкою й кришкою.
– Чи здалеку приїхав? Та кілометрів 70 буде. Це я грамотний, що поїзд під носом…
Питаю, чи багато в селі корів?
– Скоро поменшає. Мені, щоб молочне на продаж переробить, треба 12 кубів газу спалить – уже виміряв. Ось із першого квітня як “трісне” газ по сім двадцять, наторгуємо. Дешевше свиням вилить!..
– Так свиней продасте.
– А відро зерна бачили почім? 35 гривень.
– Свого не сієте?
– А толку? Літро солярки – 24 гривні. Є у мене землі півтора гектара. Як пощитав, у що обійдеться, просльозився.
З багажника “Москвича” подружжя допродує пристойне сало: тонше – по 25, товще – по 35 гривень за кілограм. Чоловік хвалиться, що за рік вигодовують по десятеро поросят, але якщо годувати тільки купованим, то краще й не тримати. Виручають кукурудзяні лани на городах та те, що за пай дають орендарі.
– Так це ж ми свого труда зовсім не щитаємо – дармовий! – показує порепані пальці.
Великий жовтенький домашній бройлер “тягне” на 95 гривень. На запитання про перспективу продавчиня гірко усміхається:
– Кажуть, добове курча 20 гривень буде коштувать. Годую купованим, от і рахуйте. Мабуть, “бізнес” помре.
До розмови долучаються сусіди. Бідкаються, що на 6–8 тисяч гривень пайової плати кукурудзи вийде зовсім небагато. Розказують і про свої мізерні пенсії, і про вартість ліків, і про заклики з телевізора “потерпіти, затягти паски”:
– Мабуть, у нас “терпило” неоднакове: якщо дужче затягти, то й дух геть вилетить!
Симпатична жіночка із сином-підлітком торгують яловичиною по 60 гривень за кілограм. На запитання, чи окупиться такий “гешефт”, господиня відповідає по-одеськи:
– Я вас умоляю!.. Цю теличку спарувать хотіли, але побоялися, що стільки сіна не заготовимо. Та чи ми б її самі не з’їли? Так хата ж велика, опалювати треба. Дуже важко: долар стрибнув, солярка подорожчала, а тут (на ринку. – Авт.) – усе по-старому. Дякувати Богу, що не босі та не голодні.
На увесь базар знайшовся єдиний товар, продавчиня якого поскаржилася тільки на власне здоров’я – пучок вербових котиків. До автобусної зупинки я несу його, як прапор свободи, – від курсу долара, енергоносіїв та політичної ситуації.
Про ціни – офіційно
Востаннє на тему цін спілкувалася з фахівцями департаменту економічного розвитку облдержадміністрації, досліджуючи причини гречаної паніки в середині грудня минулого року. Тоді посадовці прогнозували повернення ціни на гречку, звісно, не до стартового рівня, а гривень до 18–19. Наразі в моніторингу цін у торговельній мережі крупа гречана в середньому по області коштує 18,9 гривні, по Україні – 19,67.
Начальник відділу споживчого ринку департаменту економічного розвитку облдержадміністрації Михайло Бугрій пояснює:
– Обгрунтованим вважаю подорожчання всіх імпортних продуктів: цитрусових, чаю, кави, прянощів тощо. Є підстави для здорожчання борошна та хліба, оскільки Україна – експортер зерна. Продовольче зерно у валюті завжди коштувало в межах 180–230 доларів за тонну. Помножте на курс долара й отримаєте розмір здорожчання борошна й автоматично – хліба. Соняшник та олія також експортуються, тому причина здорожчання – та ж сама.
А по всіх інших групах продуктів спрацював “ефект доміно”. Люди намагалися захистити частину своїх заощаджень, щось вкласти у продукти про запас. Ті, хто прикупив заздалегідь олії, макаронів, борошна, справді на якийсь час себе підстрахували. На решту товарів стрибок цін був спекулятивним.
Заступник директора департаменту економічного розвитку – начальник управління регіонального розвитку ОДА Олександр Полупан прогнозує:
– Тепер торговельні мережі дружно почнуть “піклуватись про народ” і писати на цінниках “знижка”, “акція”. Хоча насправді вони змушені будуть знижувати ціни, бо за нинішніми, спровокованими стрибком долара, люди товар не беруть.
Згідно зі згаданим уже моніторингом цін, що містить 23 позиції, ціни на 17 видів продуктів на Полтавщині нижчі, ніж у середньому по Україні. Але борошно пшеничне вищого сорту в нашій області найдорожче (12,29 гривні проти середньої ціни по Україні 9,65), дуже програємо і в ціні макаронних виробів (11,14 гривні проти 10,35 по Україні) та деяких видів овочів, але їх при бажанні на ринку можна купити дешевше, ніж наведено в рейтингу. За більшістю продуктів Полтавщина перебуває в середині цінової “турнірної таблиці”.
На думку фахівців, ми “перегнали” всю Україну по цінах на борошно та макарони тому, що на переробних підприємствах області макарони не виробляються взагалі, а борошно – лише для хлібопекарів. У торговельну мережу воно майже повністю завозиться з-за меж області.
Як розповів Михайло Бугрій, колись борошно для реалізації вироблялося у Полтаві, Миргороді, Кременчуці. Наразі борошняний ринок у торговельних мережах зайнятий не полтавськими виробниками. Хлібопекарі області розуміють ситуацію, з ними можна вести конструктивні переговори. Та й якщо “загнути” ціни, полтавські люди, особливо селяни, почнуть масово пекти хліб вдома. Попит диктує свої умови – хлібозаводи вже пакують для продажу по півбуханця.
В обласної влади, на жаль, немає можливості підтримати хлібопекарів дешевим борошном. Тому єдине прохання – піднімати ціни поступово і виробляти хліб у достатній кількості. На початку березня голова облдержадміністрації Валерій Головко домовився з хлібопекарями, щоб ті “відпускали” ціни на хліб плавно. Полтавський хліб подорожчає на 29–40 відсотків залежно від сорту.
Фахівці прогнозують, що перед Великодніми святами тимчасово, буквально на два тижні, ціни на м’ясні, ковбасні та молочні вироби, яйця, свіжі тепличні овочі “підскочать” на 15–20 відсотків. Сезонні продукти коливатимуться в ціні. Після Великодня мають подешевшати яйця (вони вже зараз “просідають” у ціні).
Голос народу
Ольга Іщенко, пенсіонерка з села Ряське Машівського району:
– Сумніваємося, чи купувати курчат. Справа не в самих курчатах – можна зробить інкубатор чи квочок підсипать. Але ж ціна кормів! Город ячменем засіяти, навіть у рахунок паю, теж буде тепер дуже дорого, враховуючи пальне. Все здорожчало, а молоко закупівельники з вересня як брали в селі по 3 гривні за літр, так і беруть. Банка молока досі 9 гривень коштує! Заробиш ним на пальне щоб скосити-стюкувати? Збувають люди худобу.
Дуже страшно селянам через ціну на газ. Можна б подумати про дрова, але ж знову: напилять-привезти обійдеться недешево, тепла з тих дров менше, а хата величенька. Перейти зимувати в літню кухню? Так зручності в хаті.
Аптечні витрати – окрема розмова. Щоб тиск тримати в нормі, щомісяця у мене “вилітає” до 400 гривень. Це – тільки тиск!
Я завжди була оптимісткою і зараз намагаюся нею бути. Країну треба зберегти, щоб рухалася вона у потрібному напрямку. Може, й правда, дійде нарешті туди, куди треба. Але з газом потрібно думати щось “нагорі”, бо інакше селянам – безвихідь. То в місті можна якусь копійку заробить, а в нас у селі де та копійка?
Дідусь у кирзових чоботях і галіфе, що невідомим чином збереглися чи не з часів російсько-японської кампанії.
Він у вагоні приміської електрички просить хлопчину допомогти зв’язати ремінцем дві базарні сумки. Ділиться наболілим:
– Крашанки на базарі ніпочім: то хоч по 18 були, а це якби оддав за 16, та ще й не такі. Як усі гребли, купив і я лантух сахарю за тищу двісті… А тепер їсти його шкода, бо в магазині дешевший.
Зв’язати торби виявилося легше, ніж зрушити з місця, половина вагона кинулася підхоплювати ветерана, що втратив рівновагу.
– Трясця його матері з таким базарюванням, сидів би дома й не страмився, – зронив дідусь і почимчикував на вихід…

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”