“Вшанування пам’яті Кобзаря 9 березня вже давно стало в нашій державі щорічним і всенародним. Україна – це Шевченко, Шевченко – це Україна”, – такі слова лунали біля пам’ятника Тарасові Григоровичу Шевченку в Полтаві на урочистостях з нагоди 201-ї річниці Кобзаря.
– Слова Тараса Шевченка “Борітеся, поборете…” – це як девіз життя і для мене особисто, і для України. Життєва позиція Кобзаря, його незламність нині додають сил, щоб відстоювати і виборювати нашу країну, – наголосив голова обласної ради Петро Ворона. – Приходячи до пам’ятника Кобзарю 9 березня, відчуваю провину, адже дуже мало ще зроблено за рік для оновлення України.
Пам’ять усіх полеглих за свободу Батьківщини вшанували хвилиною мовчання. Скорботним відлунням від стін Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського відгукнулася пісня “Пливе кача”. Подумки молилися присутні в унісон духовному гімну держави “Боже Великий Єдиний, нам Україну храни…”
Квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку з нагоди Національного шевченківського дня та 201-ї річниці з дня народження Кобзаря поклали голова обласної ради Петро Ворона, перший заступник голови облдержадміністрації Олег Пругло, народний депутат України Юрій Бублик, міський голова Полтави Олександр Мамай, представники духовенства, громадськості, молодь.
– Шевченко вивчається в школі, здавалося б, досить широко, але почасти написане ним не стає складником духовної культури сучасної молоді настільки, як би хотілося. Тому про його життя і творчість потрібно говорити не за завченим роками трафаретом. Розповідати про Тараса Григоровича і його твори варто не мітингово-галасливими гаслами, а на конкретних прикладах, показувати його світову велич. І не потрібно штучно осучаснювати Шевченка, він сучасний, – зауважив доктор філологічних наук Олексій Неживий.
Того ж дня полум’яна поезія Кобзаря лунала в стінах Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя під час літературно-музичного свята. Зі сцени Тарас Шевченко (його образ відтворив народний артист України Василь Голуб) звертався крізь роки до співвітчизників:
“Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!”

Анна ВАСЕЦЬКА
Олег ЖУРАВЛЬОВ (фото)
“Зоря Полтавщини”