Останній день перед початком святої Чотиридесятниці називається Прощеною неділею. Цього року вона припадає на 22 лютого. З наступного дня християни вступають на шлях духовних і тілесних випробувань постом. “Вступімо радісно в цю благодатну пору стриманості, – такі слова звучать на вранішній службі в понеділок першого тижня посту, – і просвітімось промінням святих заповідей Христа Бога нашого: світлістю любові, осяйністю молитви, ясністю чистоти і силою витривалості в доброму, щоб, зодягнені у світло, дійшли ми на третій день до святого Воскресіння, що опромінює світ нетлінністю”.
Нагадуючи нам перед Великим постом про гріх Адама, Церква всіх закликає боротися з гріхопадінням у собі, передусім каятися та прощати одне одному образи. Прощену неділю найкраще почати не з млинців і гулянь, якими відзначають Масляну, а з літургії. Послухати в храмі євангельське читання про прощення гріхів, про піст і збирання небесних скарбів. Поставити свічки за здоров’я та за упокій, вшанувавши пам’ять тих, перед ким ми вже не можемо вибачитись чи почути їхні вибачення.
Після Прощеної неділі починається час Чотиридесятниці, метою якої є духовне оновлення людини. “Тому що ми не постили, нас було вигнано з раю. Отже, дотримуймося посту, щоб повернутися туди”, – писав святий Василій Великий. За його словами, піст “народжує пророків, укріплює сильних, умудряє законодавців”.
Через своє гріхопадіння людина потрапила у неволю спокус, пристрастей, похотей і пожадань свого тіла. І найбільша біда в тому, що, будучи скована цими ланцюгами, вона не бачить, не відчуває своєї неволі. Піст, як різновид аскетичних вправ, не є каральним засобом для людини, як дехто вважає. Основне його завдання – звільнити нас від рабства гріха і привести у стан Божої дитини. Святі Отці Церкви вважають, що людина, живучи без Бога, у всіх своїх вчинках спрямована лише на себе, стає центром та метою всієї своєї діяльності – егоїстичної і химерної. І тільки самопожертва здатна (завдяки Божій благодаті) повністю вирвати її життя з трясовини поневолюючих пристрастей.
Шлях посту тяжкий і складний – це час подвигу, коли ми повинні “розіп’яти” свою плоть із пристрастями. Молитва, покаяння, добрі справи заради ближнього й відмова від розваг та скоромної їжі (продуктів тваринного походження) допомагають людині відчути себе оновленою, здатною до сприйняття істинної вічної радості Світлого Христового Воскресіння.
Щодо тілесної складової посту, то для різних людей можуть бути певні відмінності. Люди хворі, люди, які важко працюють, вагітні, жінки, які годують немовлят, люди похилого віку можуть дотримуватися не такого суворого посту, як інші. Треба порадитися зі священиком, розповівши про свої обставини, й отримати благословення.
Духовна складова посту починається з покаяння. Слово “метанойя”, яке перекладається з грецької як “покаяння”, буквально означає зміну розуму. Тобто покаяння – це не просто визнання своєї неправоти чи усвідомлення того, що ти згрішив. Це вияв свого ставлення до гріха, коли людина не хоче більше так робити й усі сили своєї душі спрямовує на те, щоб отримати прощення.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.