Підвищення захворюваності на туберкульоз серед дорослого населення спричинило зростання рівня інфікування дітей та підлітків. Щорічно в Україні інфікується мікобактеріями туберкульозу (МБТ), тобто мають латентну туберкульозну інфекцію, 200 тисяч дітей, а саме діти з віражем туберкулінових проб, з гіперергічною реакцією на туберкулін та з наростанням чутливості до туберкуліну на 6 мм і більше.
Значно погіршилась структура клінічних форм у дітей, частіше почали реєструватися розповсюджені форми туберкульозу з деструкцією легеневої тканини та бактеріовиділенням, ускладнені ексудативним плевритом. У 75–85 відсотках випадків діти заражаються мікобактеріями від батьків або найближчих родичів. За минулий рік в області на туберкульоз захворіло 17 дітей, з них більше половини мали сімейні контакти. Це дуже небезпечно ще й тому, що повсюдно в Україні зростає кількість хворих, які виділяють резистентні до протитуберкульозних препаратів мікобактерії. За даними ряду досліджень, діти та підлітки, що контактують саме з такими пацієнтами, хворіють у 3,4 разу частіше. Тобто осередки з медикаментозною резистентністю є дуже епідеміологічно небезпечні.
Із кожним роком зростає кількість дітей, з різних причин не вакцинованих проти туберкульозу. В 2014 році більше 9 тисяч новонароджених залишилися не щепленими вакциною БЦЖ. Значною мірою це зумовлено зниженням санітарної грамотності населення, у соціально дезадаптованих родинах ігноруються елементарні профілактичні заходи. З іншого боку, благополучні родини все частіше відмовляються від щеплень через побоювання ускладнень та недовіру до якості препаратів.
Аналіз показав, що третина дітей, які захворіли на туберкульоз, не була вакцинована БЦЖ, у більшості випадків туберкулінодіагностика проводилась несвоєчасно, іноді батьки відмовлялись від проби Манту. Встановлено факти неякісної хіміопрофілактики серед контактуючих дітей в осередках джерел інфекції. Впродовж останніх років насторожує питома вага вперше виявленого туберкульозу в фазі зворотнього розвитку (регресії, затихання), що також свідчить про погану організацію раннього виявлення туберкульозу в дітей.
За даними офіційної статистики, протягом останніх 5 років у майже половини хворих на туберкульоз дітей недугу було вперше виявлено при зверненні за медичною допомогою. При цьому існує високий ризик зараження туберкульозом дітей із ослабленим здоров’ям, які перебували в контакті з хворим на туберкульоз. На жаль, негативний результат бактеріологічного обстеження не виключає наявності туберкульозу в дітей, але робить процес встановлення діагнозу більш складним. В останні роки для діагностування використовують імуноферментний аналіз та полімеразну ланцюжкову реакцію.
Ризик виникнення туберкульозу набагато вищий, якщо туберкульозна інфекція приєднується після інфікування ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини). Ще одна проблема сучасного туберкульозу – неефективне лікування, яке в окремих випадках потребує подальшого хірургічного втручання.
Проблема лікування дітей з туберкульозом дуже важлива ще й тому, що від якості цього лікування у майбутньому залежатиме рівень інвалідизації та обмеження у виборі професії. Ефективна оздоровча протитуберкульозна робота серед дітей, які належать до груп ризику, зводить до мінімуму можливість виникнення локальних форм туберкульозу. Це спільне завдання всієї мережі педіатричних, загальнолікувальних та протитуберку-льозних закладів.

Надія ПЕТРІЩЕВА,
головний позаштатний дитячий фтизіатр департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації.