У  новий рік – із новими цінами. Схоже, саме до цього, на жаль, доведеться звикати як полтавцям, так і всім українцям. З цього приводу в аналітиків є свої прогнози. За одним із них ціни на товари й послуги зростуть відсотків на 70 – 100, в іншому випадку може повторитися ситуація початку 90-х років минулого століття, коли галопуюча інфляція (понад 1000 відсотків) геть знецінила всі заощадження і повністю девальвувала купоно-карбованці. Тоді ж значно погіршився й стан ринку праці. А що відбувається зараз?  

ПевноЮ мірою ситуація, на жаль, має тенденцію до повторення. Адже зростання цін на продукти харчування й товари першої необхідності та комунальні послуги полтавці відчули фактично вже в середині 2014 року. Відтоді ж досить різкого обезцінювання зазнала наша національна валюта. Та, якщо минулого літа в народі ще теплилася якась надія, принаймні у цьому нас переконували з високих владних трибун, що все це – тимчасові проблеми фінансового ринку, спричинені війною на Сході країни, то нині вже є очевидним той факт, що повернення вартості американського долара до курсу хоча б по 10 гривень за долар – це ілюзія. Відтак за зростанням вартості іноземної валюти, а відповідно й знеціненням гривні, поповзли вгору ціни на споживчому ринку України.
Перші відчутні стрибки цін відбулися на фармацевтичні препарати. Так, імпортні ліки протягом останнього року зросли в ціні у 2 – 3 й більше разів. Наслідують цю негативну тенденцію й вітчизняні медпрепарати, щоправда, з меншою швидкістю. Поки що, за словами провізора однієї з аптек Полтави Наталії Петрівни, різні категорії ліків українських виробників здорожчали відсотків на 30 – 70. Причини – до їх складу входить частина сировини, що завозиться з-за кордону. Після зростання вартості тарифів на комунальні послуги першою з продуктів харчування суттєво, нині вже відсотків на 80 і більше, подорожчала морська риба, яку завозять із-за кордону нашої держави. Скажімо, якщо ще рік тому філе морського окуня можна було придбати за ціною 28 гривень за кілограм, то нині – близько 55 гривень, делікатесна червона риба подорожчала майже на 50 відсотків. А от ціни на річкову рибу місцевого вилову залишилися практично на рівні річної давності, запевняє технолог і наш консультант з питань ринкових цін, полтавка Ірина Іванова. Не надто приємним сюрпризом новорічно-різдвяної пори стало подорожчання цукерок. Скажімо, шоколадні цукерки, які ще донедавна коштували 70 гривень за кілограм, нині зросли в ціні до 120 гривень. Наприклад, улюблений багатьма українцями “Червоний мак”, який коштував 60 гривень, нині вартує від 90 гривень. Можливо, тут зіграв свою роль фактор наявності кількох свят поспіль, адже, скажімо, цукор фактично не подорожчав, хоча явно зросли в ціні імпортні какаопродукти. На 25 – 35 відсотків подорожчали молоко та молочні продукти, тверді й м’які сири, імпортні – відсотків на 80. Якщо нині на базарі літр молока можна придбати за          7 – 8 гривень (торік було 5 – 6), то в      магазині – 13 – 14.
Після запровадження нового рівня акцизного збору відсотків на 30 подорожчали лікеро-горілчані напої. Суттєво “вдарили по кишені” українців і тютюнові вироби, які зросли в ціні відсотків на 50. До того ж це не останнє подорожчання зазначених категорій товарів, адже невдовзі акцизний збір знову буде підвищено.
Справедливості ради слід зазначити, що вартість так званого борщового набору, а це буряк, морква, капуста, картопля, цибуля, практично залишається стабільною. Щоправда, тут відіграє свою роль сезонний чинник, після початку нового року вони дещо дорожчають через тривале зберігання, яке теж обходиться недешево. А от яблука “кусаються в ціні”, адже коштують від 10 гривень за кілограм, відсотків на 100 подорожчали й заморські тропічні фрукти – банани, апельсини, лимони, виноград…
Що ж до ринку хліба й хлібобулочних виробів, то тут теж постійно спостерігаються цінові коливання в бік здорожчання борошняних виробів. Щоправда, вони не настільки вражаючі, бо ціни на хліб зростали в кілька етапів, по 10 – 20 копійок, і продовжують зростати такими ж “дрібними кроками”. Також трапляються випадки, коли хлібопекарі вдаються до таких хитрощів, як зменшення ваги хлібини, при цьому ціна залишається нібито стабільною. Зрештою пшеничне борошно за рік подорожчало щонайменше відсотків на 70. Скажімо, якщо в січні минулого року його можна було придбати за ціною 3 гривні за кілограм, то нині – від 6 гривень, у залежності від виробника й часу завезення товару до магазину. Серед круп найбільше подорожчали гречка та рис – приблизно вдвічі. Відсотків на 25 – 35 зросли ціни на сало та м’ясо, ковбасні вироби, копченості.
Суттєві зміни відбувалися й на ринку промислових товарів, побутової техніки й будівельних послуг. Останні протягом року, за рахунок застосування імпортних матеріалів, подорожчали приблизно втричі, запевняє полтавський підприємець Анатолій Поліщук. Це ж саме стверджували й продавчині магазину з продажу шпалер і декору. Практично вдвічі зросла ціна на постільну білизну та тканину для її виготовлення, рушники тощо.
Про незворотність тенденції до подальшого зростання споживчих цін свідчить той факт, що фактично напередодні Нового року приблизно на 50 відсотків подорожчало золото та вироби з нього. Та якщо нині переважній більшості українців не до цінних металів, то проблеми з банками додали клопоту багатьом. Хоча попри існуючі проблеми банківські установи й нині запрошують брати кредити чи розміщувати грошові заощадження на депозитних рахунках. І це тоді, як чимало з них уже нині не можуть виконувати свої фінансові зобов’язання перед вкладниками. У непросту ситуацію потрапили й користувачі валютних кредитів, які брали позики, коли іноземні гроші “коштували” втричі дешевше, аніж зараз.
Загалом можна констатувати, що зростання цін відбулося практично на всі види товарів і послуг. При цьому якщо товари вітчизняного виробництва подорожчали на 20 – 70 відсотків, то іноземного – на 200 – 300. Щоб розпродати імпортні товари, завезені раніше, у деяких гіпермаркетах вдаються до святкових розпродажів зі знижками від 20 до 50 відсотків, але при цьому замовчують факт проведення попередньої переоцінки, під час якої вартість товару зросла в ціні у 2 – 3 рази. Однак очевидно, що за існуючого курсу американського долара нинішні ціни – це ще далеко не остаточний результат цінової вакханалії, яка загрожує полтавцям і українцям. Адже з часом, як правило, все, окрім заробітної плати та пенсій, “підтягується” до рівня зростання американського долара. Високий рівень інфляції провокує зниження купівельної спроможності населення. Як правило, таких випробувань не витримує частина дрібних підприємств, що спричиняє підвищення рівня безробіття. Про неминуче скорочення чисельності держслужбовців заявляють і в уряді країни.
***
Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявляє про необхідність приведення енерготарифів до ринкового рівня:
– У нас попередньо погоджено графік з МВФ щодо підвищення цін і тарифів. Думаю, що нам треба змінити графік і пришвидшити темпи приведення вартості природного газу та послуг теплокомуненерго до ринкових рівнів, – наголосив керівник уряду на підсумковій прес-конференції у Києві.
Водночас він зазначив, що кошти від скорочення дотацій НАК «Нафтогаз України» доцільно направляти на адресну допомогу малозабезпеченим верствам населення. Але за умов “заморожування” рівня зарплат та пенсій. Але ж за нинішнього рівня інфляційних процесів близько 90 відсотків українців можуть потрапити за межу бідності, адже підвищувати тарифи планують у 4 – 5 разів.
– Як можна говорити про зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, коли вони й так уже складають близько 50 відсотків зарплат і пенсій. А що буде, коли їх підвищать в 4 – 5 разів? – ставить риторичне запитання відомий український економіст Володимир Лановий.
Не знає, як виживатиме далі й пенсіонерка Валентина Підгорська, адже її пенсії ледве вистачає на ліки та комунальні послуги. Залишаються копійки хіба що на хліб і дешеву крупу, розповідає літня жінка. Поки що допомагають діти, а якщо все подорожчає ще більше, то й вони ледве зводитимуть кінці з кінцями, констатує полтавка.
Як прожити на “мінімалку”, тобто на 1200 гривень? На це запитання поки що немає відповіді. Але її обов’язково знайде народ. Якою ж буде ця відповідь – покаже час.

Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”