Станиця Луганська – крайнє місто, яке контролює наша армія на кордоні з агресором – Російською Федерацією. Саме тут – одна з ділянок кордону, через які кожного дня бойовикам підвозять боєприпаси.
У ніч із 23 на 24 січня міста Щастя і Станиця Луганська пережили справжнє пекло. Таких інтенсивних обстрілів населені пункти Луганщини не бачили з початку бойових дій. Продовжувались обстріли і в наступні дні. В Станиці вже більше тижня немає електроенергії, централізованого водопостачання й опалення.
За повідомленнями прес-служби АТО, підрозділи оперативного командування “Північ” продовжують перетворювати військову техніку противника на металобрухт, а особовий склад маркувати “200” та “300”.
У цих районах серед інших підрозділів воюють і хлопці з 17-ї танкової Криворізької бригади.
Влаштовують побут, наскільки це можливо, готують смачну картоплю й борщ. Сам підтверджую, що солдатська їжа, приготовлена чоловіками, смачніша за ресторанну. Командир взводу Павло Борисович Снісаренко – снайпер, учасник бойових дій в Афганістані та Югославії. Після того, як журналіст “Інтера” й одночасно волонтер Роман Бочкала опублікував у Фейсбуці заклик зібрати кошти для високотехнологічного прицілу для Борисовича, за тиждень народ України назбирав грошей на кілька таких прицілів. Крилата фраза Павла Борисовича “один постріл – один сепаратор” стане реальністю.

Олександр КЛИМЕНКО
Журналіст
(Спеціально для “Зорі Полтавщини”)
Фото автора

Фронтові будні бійців 17-ї бригади.

Бойове завдання виконано.

Вартовий на блокпосту біля Станиці Луганської. Цей блокпост має дві назви – “Сталінград” (тому що тут постійні обстріли) і “Паук” (тому що знаходиться на перехресті і від нього йде багато доріг).

Снайпер Павло Борисович Снісаренко.