Це системне запальне захворювання сполучної тканини з переважним ураженням серця. Пік захворюваності на ревматизм у дітей припадає на вік від 10 до 14 років. Діагностується він рідко: з частотою 0,79 випадку на 1000 осіб. Гострий початок первинного ревматизму спостерігається у дітей, які за 2–3 тижні до того перенесли захворювання верхніх дихальних шляхів, спричинене стрептококовою інфекцією (ангіна, скарлатина тощо). З’являються температура, інтоксикація, запалення й біль у суглобах, ураження серця – міокардит. Для ревматичного поліартриту характерні болі в суглобах з порушенням їх функції, гіперемією (переповненням судин кров’ю) і набряком. Уражуються переважно великі й середні суглоби. Можливий летючий характер болю в суглобах без ознак поліартриту. Спостерігається й безсимптомне ураження суглобів. Однак у всіх дітей виявляються ознаки міокардиту, ендокардиту. Найчастіше це ураження мітрального клапана, рідше – аортального. Дуже рідко при первинному ревматизмі діагностуються перикардит, кільцеподібна еритема на шкірі, мала хорея. При хореї зазвичай виявляється ревматичне ураження нервової системи. Діти стають незібраними, дратівливими, у них несподівано змінюється поведінка, виникають мимовільні рухи (гіперкінези), часто великорозмашисті; є виражена асиметрична гіпотонія м’язів, погіршення почерку.
Повторні атаки ревматизму можливі у кожної дитини. Вони залежать від активності процесу й змін в органах і системах. Нерідко подальша атака ревматизму нагадує попередню, і перш за все поглиблюються серцеві зміни. Формуються недостатність мітрального клапана, мітральний стеноз, недостатність аортального клапана, стеноз гирла аорти.
В останні роки ревматизм діагностують переважно у дітей старшого віку. Для нього характерні менша гострота й активність, слабкіше виражені кардіальні й екстракардіальні порушення. Переважають малосимптомні форми. При ревматизмі уражуються серце, інші органи, що може спричинити поліартрит, плеврит, перитоніт, абдомінальний синдром, хорею, енцефаліт, менінгоенцефаліт, церебральний васкуліт та інші недуги.
У гострому періоді хворий повинен перебувати в стаціонарі. Йому призначають постільний режим, який послаблюється з поліпшенням стану. Лікарська терапія включає антибіотики, протизапальні засоби. Одночасно проводять загальнозміцнювальну терапію. Лікування має тривати не менше 3–4 місяців і бути поетапним: стаціонар, ревматологічний санаторій, поліклініка, диспансерне спостереження.
До первинної профілактики ревматизму належить санація осередків хронічної або гострої інфекції. Особливої уваги потребує лікування стрептококової інфекції, підвищення резистентності організму. Після перенесеного ревматизму дитина перебуває під наглядом педіатра та дитячого кардіоревматолога. Під час кожного огляду  виконують ЕКГ. Дуже важливо дотримуватися режиму дня і відпочинку, раціонального харчування.

Світлана КОВАЛЕВСЬКА,
дитячий лікар – кардіоревматолог
консультативної поліклініки обласної
дитячої клінічної лікарні.