“При яких недугах найкраще використовувати цибулю?”
В.М.ПОРОХ.

цибуля городня – популярна городня рослина. З лікувальною метою використовують свіжі цибулини. Їх викопують у липні-серпні, просушують на сонці. Зберігають у льохах та підвалах разом з іншою городиною. Часник, цибулю, корені петрушки, хрону звичайного доцільно зберігати разом із картоплею, буряками, морквою, садовиною. Фітонциди, які містяться в них, запобігають поширенню та розвитку гнильних мікробів і грибів.
У цибулі городній знайдено летку олію (0,005–0,15%), яка складається переважно з вищих сульфідів та алілпропилдисульфіду, каротиноїди (близько 4%), фітинову, тіоціанову, цитринову та яблучну кислоти, вітамін С (18–33 мг%), рибофлавін (0,02 мг%), тіамін (0,05 мг%). Є в ній глюкоза, фруктоза, сахароза, мальтоза, флавоноїди, мікроелементи калію, заліза, марганцю, цинку, кобальту, фітонциди.
Препарати цибулі городньої застосовують у народній медицині протягом тисячоліть. Вони стимулюють секреторно-моторну функцію травного каналу, виявляють значну фітонцидну та глистогінну дії, знижують кількість цукру у крові, діють жовчогінно, заспокоюють нервову систему, стимулюють статевий потяг. Їх застосовують при атонії кишечнику та діареї.
Експериментальними дослідженнями було доведено, що препарати цибулі городньої згубно діють на дизентерійну, дифтерійну, туберкульозну палички, а також на стрептококи, стафілококи та трихомонади. Ще в козацькі часи в Україні, особливо під час спалаху чуми та холери, ченці, знахарі, лікарі, які супровождували військо у походах, широко рекомендували вживати цибулю та вдихати її запах. Цим запобігали розвитку зловісних, особливо небезпечних недуг. Широко рекомендують цибулю для приготування салатів, а також інших страв, особливо при епідеміях грипу та аденовірусних інфекціях.
Готують спиртову настойку зі свіжих цибулин. Цибулини очищають від лушпиння, подрібнюють і заливають 40-процентним спиртом з розрахунку 1:5. Настоюють 14 діб. При атонії кишечнику та проносі рекомендують приймати настойку по 15–20 крапель на ложці води за 30 хвилин до їди. Але ефективнішу дію має поєднання настойки перстачу прямостоячого з настойкою цибулі городньої у співвідношенні 1:1. Приймають, як зазначено вище. Курс лікування – 15–20 діб. Цю композицію рекомендують і для інгаляцій при туберкульозі легень, легеневій кровотечі, затяжних захворюваннях дихальних шляхів, зокрема при ангіні, глоситі, риніті, захворюваннях ротової порожнини.
При гіпертрофії передміхурової залози використовують настойку цибулі городньої у поєднанні з настойкою бруньок тополі чорної у співвідношенні 1:1. Приймають, як і попередню композицію. Для місцевого застосування готують мазь. Беруть 1 частину названої композиції та 1 частину 5-процентної синтоміцинової емульсії. Добре розмішують, настоюють добу. Гумовим катетером треба досягти передміхурової залози і ввести шприцом, з’єднаним з катетером, 2–3 мл мазі. Перед уведенням треба спорожнити сечовий міхур і утриматися від сечовипорожнення протягом 1–2 годин. На курс лікування – 5–7 процедур. Їх проводять щоденно або через день. При введенні мазі в передміхурову залозу відчувається біль у слизовій оболонці, який минає за 2–3 хвилини.
Для лікування імпотенції використовують настойку цибулі городньої з настойкою коренів цикорію дикого, коренів та кореневищ синюхи блакитної, настойку талабану польового у співвідношенні 1:2:1:4. П’ють по 30 крапель тричі на добу на ложці води за 30 хвилин до їди. Курс лікування – 1,5–3 місяці. Настойку талабану польового готують з розрахунку 1:5, настоюють 2 тижні.