Село Кримське Луганської області терористи жорстоко обстріляли вночі (з 15 на 16 січня) “Градами”. Пошкоджено 32 будинки. На щастя, ніхто не загинув. Вкотре довелось побачити розпач і сльози мирних жителів. Вкотре довелось почути, що страшніше війни нічого нема, коли в одну мить рушиться все твоє життя. До цього звикнути неможливо. Ми теж разом із розвідниками 24-ї бригади лежали тієї ночі на підлозі сільської хати і молились, щоб “Град” не впав на наші голови. Саме цієї миті все залежить не від твоїх бажань, а від Господа Бога. Ракета впала в п’ятдесяти метрах від нашої хати. Вікна й двері ходили ходуном. Це, м’яко кажучи, дуже неприємні відчуття.
Якщо звуки артобстрілу в людей викликають страх і бажання скоріше заховатись, то потужний гуркіт наших танків, навпаки, вселяє спокій і впевненість у нашій перемозі.
24-та Яворівська “Залізна” бригада пройшла з боями від березня 2014 року багато гарячих точок. Командир взводу зв’язку старший лейтенант Андрій Красноголовий розповідає, що довелось побувати в Лутугіному, Георгіївці, біля Луганського аеропорту.
На війні, як на війні, – є втрати і є перемоги. Андрій родом із Полтавщини, його батьки живуть у селі Степному Полтавського району.
Є серед солдатів-зв’язківців депутат селищної ради зі Львівщини, державний управлінець із Києва. Але тут вони всі солдати і будуть битись до Перемоги.

Олександр КЛИМЕНКО
Журналіст (Спеціально для “Зорі Полтавщини”)
 Фото автора