Нова влада в Україні заявляла, що геть спростить отримання громадянами будь-яких довідок. Ну щось на зразок того, як у Грузії, наприклад, можна одержати права на автомобіль за 30 хвилин. Здається, ми вкотре в це повірили…
Нещодавно мені знадобилася дріб’язкова довідочка – про склад сім’ї. Два роки тому я вже отримувала її в міграційній службі, простіше кажучи, в “паспортному столі”, буквально за дві хвилини. Віддала паспорти співробітнику, почекала, доки тексти довідок виповзуть із принтера і на них поставлять печатки. Все. Цього разу пішла тим же шляхом. І яке щастя: в коридорі – жодної лялечки ще й двері в кабінет відчинені. Протягла паспорти і попросила ту ж довідку, але мені чемно відповіли, що віднині цей документ виготовляється через відділ соціальних запитів. Пояснили, де це. Заходжу – а там повнісінько люду з усіх куточків району. І стоять під дверима, і на стільцях сидять аж біля вхідних дверей, хтось нервово курить на ганку. Вочевидь, різноманітних запитів у людей назбиралося чимало. Вирішила піти додому і почекати, доки черга розійдеться.
Повернулася вже під кінець робочого дня в надії швидко впоратися. Але не так сталося, як гадалося. Те, що треба було заповнити запит на отримання довідки від імені кожного члена сім’ї, – це ще дрібниці. Маючи попередній досвід, не сподівалася тепер на таку довгу процедуру, тож окуляри не взяла з собою. Мені ввічливо допомогли все зробити працівники відділу. Але виявилося, що довідку міграційної служби зможу отримати тут щонайменше… через тиждень?
Дещо розгублено я навіть пожартувала, мовляв, давайте я хутко з цими паперами сама збігаю в паспортний стіл – якихось там півтора кілометра – «ділов-то». Мені пояснили, що все не так просто, бо документи ще відправлятимуть у … Полтаву! Нічого собі, а чому не в Київ? Може, там чиновники ще краще знають про мою сім’ю і де вона живе? Але робити нічого, все, що планувала оформити терміново, відклалося на невизначений час. Бо ця довідка унеможливила отримання іншої і загальмувала увесь також не- простий процес оформлення опіки над безнадійно хворою. Сумно, але може статися, що та довідка й не знадобиться.
Тож замовила я виготовлення нещасної довідки, наче пошиття костюма в ательє. Раніше, нагадаю, вся процедура тривала 2 хвилини. Тож кому в голову прийшла ідея так все заплутати? А головне – в чому вигода? Якби ця довідка коштувала гроші, тоді було б зрозуміло – одне відомство від іншого перетягує заробітки на себе. А тут абсолютно безкоштовне мордування людей. І тих, хто замовляє довідки, і тих, хто змушений керувати цим нікому не потрібним кругообігом паперів. Бо з огляду на шалені черги у відділі соціальних запитів і без того роботи вистачає. Мабуть, хтось не дуже розумний хотів як краще, а вийшло – як завжди. Мені не цікаво, чому і хто так намудрував. Головне, що в результаті такої новації всім стало набагато гірше, ніж було.
Тож не варто вірити в обіцянки державних мужів полегшити нам життя. Обіцянки щоразу нові, а от граблі для наступання – ті ж самісінькі.
Наталія СКОРИК.
смт Машівка.