Серед звільнених напередодні Нового року 150 полонених сепаратистами українців був і кременчужанин Олег Штефан. Він воював у складі батальйону “Донбас” під позивним “Амарок”. Боронити рідну землю Олег пішов за покликом серця ще в травні 2014-го, а до спецбатальйону “Донбас” попросився свідомо, бо був вражений мужністю цих геройських чоловіків. Влітку Олег Штефан неодноразово приїздив до Кременчука по гуманітарну допомогу, яку збирали містяни для українських воїнів. Під час однієї з таких поїздок активісти громадської організації “Майдан” подарували йому прапор Кременчука, щоб оберігав від смерті. З цим прапором боєць виходив на кожне бойове чергування, і він справді його оберігав. З великою радістю Олег повідомляв землякам про успішні бої з визволення Лисичанська та інших населених пунктів Донбасу. Навіть опинившись в іловайському котлі, де українських військових постійно обстрілювали щільним вогнем із “Градів”, Олег Штефан, на щастя, вцілів. Однак полону уникнути не вдалося. Майже чотири важких місяці перебував у неволі.
І ось радісна звістка. До підвалу, де Олег разом із іншими бранцями чекав на вирок, зайшли сепаратисти й наказали швидко одягатися. Спочатку ніхто не розумів, що може бути далі. З Іловайська їх відвезли до Ясинуватої, де й відбувся обмін військовополоненими. Потім доправили до Харкова й посадили на літак, який попрямував до столиці. В аеропорту відважних героїв особисто зустрічав Президент України, Головнокомандувач Збройних сил Петро Порошенко. Кожному він потиснув руку, подякував за стійкість і незламність. Такий щирий жест Президента відверто вразив Олега. Петро Порошенко добре володіє ситуацією на Сході й пам’ятає героїв телевізійних сюжетів. Олег був одним із них, рятував поранених бійців із підбитого БРДМ. Глава Держави це побачив і гідно оцінив. Як запевнив Олег, Петро Порошенко висловив бажання зустрітися з бійцями ще раз, щоб почути від них більш детальні розповіді про війну.
– Слава Богу, повернувся мій синочок! – такими словами у Кременчуці зустрічала Олега мама. До офісу ГО “Майдан” соратники привезли його на автівці, прикрашеній прапорами України та рідного міста. Близькі, друзі та однодумці зустрічали героя, як і належить, хлібом-сіллю, квітами, зі сльозами на очах. Він мав дуже стомлений вигляд, але не скорений. Патріотичний і незламний чоловік і надалі не збирається миритися з присутністю на території України загарбників!..

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”