Багато хто після виходу на заслужений відпочинок мріє зайнятися улюбленою справою – вирощувати квіти або розводити живність. Гадяччанин Анатолій Вербовецький свою мрію таки здійснив. У його господарстві – кролі таких елітних порід, як бельгійський фландер, новозеландський червоний, та інших, кури брама, кілька сотень перепілок. Але найбільша гордість і втіха господаря – голуби. Зараз у знаного в нашій області голубівника – понад 20 порід.
Зізнаюся: хоч я й не належу до палких прихильниць цих птахів, але, потрапивши до приватної голуб’ятні Анатолія Вербовецького, не змогла стримати подиву – наскільки ж дивовижно-прекрасними виявилися її пернаті мешканці! Чого тільки варті красені кучеряві голуби: пір’ячко на їхніх крильцях – немов накручене на дрібні бігуді! Не поступаються своєю витонченою красою й голуби породи білий павлін. З Інтернету дізналася, що порода ця – одна з найстаріших, виведених у Індії. Її характерна ознака – розкішний хвіст, схожий на павичий. Є в голубиній колекції Анатолія Вербовецького й чорні індиани – надзвичайно граціозні птахи, які вирізняються з-поміж інших великими виразними очима. Якобіни – теж доволі своєрідна порода: пір’я, що відростає на шиї, утворює навколо голови щось на зразок капюшона. До речі, існує припущення, що назвали так птахів монахи середньовічного монастиря святого Якова, які привезли у Європу цих дивовижних голубів із однієї з місіонерських поїздок до Індії. Від того й походить назва.
Про своїх голубів Анатолій Іванович може захоплено розповідати годинами, знаючи багато цікавого про кожну з порід. Зокрема він повідомив, що довгоногі й витончені кар’єри із дивними шкірястими складочками на дзьобах – це різновид поштових голубів. Є в господаря й птахи м’ясної породи кінг, вага яких нерідко – більше кілограма. Але господар сприймає їх виключно як декоративних птахів, а не як таких, які мають м’ясну цінність.
Загалом дружна голубина родина Анатолія Вербовецького нараховує близько півтори сотні найрізноманітніших птахів різних порід – одна красивіша за іншу. Влітку, коли господар відкриває клітки, вони разом здіймаються у небо, і здається, що в ньому розпустилися дивовижної краси квіти. Восени ж вони сидять у клітках, бо саме в цей час на них полюють хижі яструби.
Любов до прекрасних створінь в Анатолія Івановича – із далекого вже дитинства. Дитячі роки його минали на Одещині, де в батька, Івана Вербовецького, теж була голуб’ятня. Там Анатолій і закохався у пернатих, там і зародилася в його серці мрія про власну голуб’ятню. Але багато років зайнятися улюбленою справою заважали дорослі клопоти: спочатку – армія, потім – навчання, служба в правоохоронних органах. Тож було не до голубів, адже вони, як і всі живі створіння, потребують до себе уваги. Та зрештою Анатолій Іванович таки не втримався і збудував на подвір’ї побіля хати голуб’ятню, а потім почав купляти породистих птахів. Незабаром знайшов у Гадячі таких, як і він сам, заповзятих голубівників. Почали разом їздити по виставках, так би мовити, виводити у світ своїх птахів, а також обмінюватися досвідом і поголів’ям. Нині про те, які в Гадячі є голуби, знають не тільки в Полтаві, а й у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі…
Анатолій Іванович своїх красенів годує збалансованими кормами власного виробництва. Піклується про своє пернате царство господар самотужки – нікому не довіряє догляд за елітними птахами. Єдиний, хто розділяє в сім’ї захоплення господаря голубами, – старший син Анатолій.
Та милується дивовижними пернатими красенями господар не сам – у нього частенько бувають юні відвідувачі, яким він не лише залюбки розповідає про породи голубів і особливості догляду за ними, а й дарує птахів:
– Ото як підходить, бува, на виставці клас із якоїсь школи, і бачу, що діти цікавляться птахами, то дарую, і не тільки я. Так, у якомусь із інтернатів точно є мої голуби, а також інших гадяцьких голубівників.
Кури в Анатолія Вербовецького теж незвичайні – породи брама. Вони хоч і вважаються декоративними, втім належать до м’ясної групи. Знай собі пасуться, от тільки півнів доводиться тримати на відстані один від одного, бо ж тільки сходяться, одразу починають з’ясовувати, хто з них сильніший. Одне слово – півні…
А от кролі тихо-мирно сидять собі по клітках і жують: хто – бурячок, а хто – моркву. Є в Анатолія Івановича і вухані порід Європейське срібло, і Венський голубий, і “новозеландці”, і “каліфорнійці”. Зимують кролі надворі, годує їх господар власними комбікормами. В годівницях корм не переводиться, а в напувалках не скінчається свіжа водичка. За словами господаря, кролі завжди мають бути з їжею, бо протягом дня вони підходять до годівниць до 50 разів – не набігаєшся.
У невеличкому сарайчику, що знаходиться поруч із “пташиним двором”, розмістилася перепелина міні-ферма. Птахи порід Фараон, Техас, Англійська біла утримуються в багатоярусних металевих клітках доволі щільно. Днища їх трохи скошені наперед – щоб багаті кальцієм й іншими мікроелементами яєчка, які несуть перепілки, скочувалися у спеціальні жолобки.
Окремо утримується молодняк перепілок різного віку. Такі “ясла” обігріваються, щоб пташенята не мерзли й швидше росли. В кутку сарайчика – інкубатор. Його господар облаштував у старому недіючому холодильнику. Технічні подробиці “відкопав” у Інтернеті.
Якщо є в господарстві й кури, й кролі, й перепілки, то мають бути і бджоли. Й вони таки є! Пасічникує Анатолій Іванович, починаючи із восьмого класу школи. З тих двох вуликів, що їх синові подарував батько, і розпочалося опанування складної бджолярської науки. Йдучи до армії, віддав свої вулики братові – той і досі тримає бджіл на Одещині. Оселившись у Гадячі, звідки дружина родом, Анатолій Вербовецький в першу чергу започаткував пасіку. Навчився самотужки майструвати вулики, бо ж, говорить, купляти їх дуже дорого.
Усе на подвір’ї родини Вербовецьких доглянуте. У тому числі старенькі яблуні. Незважаючи на роки, вони продовжують плодоносити, бо ж до них теж доходять працьовиті господарські руки – підрізають їх, оброблять проти шкідників. Що то за сорт яблук, господарі й самі вже не пам’ятають, але говорять, зберігаються ті яблука у дерев’яних ящиках аж до нового урожаю.
Кролик до святкового столу
У родині Вербовецьких люблять ніжну й дієтичну крільчатину, бо ж господиня, Тетяна Миколаївна, вміє смачно її готувати. Вона люб’язно поділилася з читачами додатка “Сійся, родися!..” своїм фірмовим рецептом.
Так, тушку кролика треба помити, добре посолити і поперчити ззовні й усередині, в черевце накласти почищену й порізану кружальцями свіжу морквину разом із чищеними зубочками часнику. Викладає господиня тушку на деко, змазавши його попередньо смальцем, накриває її, немов простирадлом, листком прісного тіста і запікає в духовці до готовності. За 5–10 хвилин до кінця приготування тісто знімає і залишає кролика в духовій шафі, щоб зверху трохи зарум’янився. Ось і гостинчик до святкового столу!..

Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА.