У  минулому випуску додатка “Сійся, родися!..” було надруковано матеріал “Родинна справа” про оржицьку сім’ю Хилюків, які тримають кролів кількох доволі цікавих порід. Тож хотілося б розповісти про ці породи докладніше.
В Україні найбільш поширеними породами кролів є Сірий, Білий велетні, Радянська шиншила, Віденський блакитний. Утримують, але значно менше, і такі породи, як Метелик, Фландер, Каліфорнійська, Новозеландська, Пухова.
Новозеландська порода кролів виведена в Каліфорнії (США) у 1910 році. Білий різновид новозеландських кролів (альбіноси) найбільш поширений. Розмножують також червоного новозеландського кроля та інші різновиди. В Україні ця порода кролів з’явилася порівняно недавно – на початку 1970-х років.
Кролі новозеландської породи мають екстер’єр, типовий для тварин м’ясного напряму продуктивності. Їм властиві міцна конституція, тулуб середньої довжини, циліндричної форми, з добре розвинутим попереком. Голова маленька, з короткими тонкими прямостоячими вухами. Груди глибокі, широкі, а от спина коротка, м’ясиста, пряма, з дуже широкою крижово-поперековою частиною й округлим крупом. Кінцівки прямі, товсті, з добре опущеною стопою. М’язи особливо добре розвинені на боках і вздовж попереку. Одна з виразних рис цієї породи – червоні очі.
Жива вага дорослих кролів – 4–5 кг. Довжина тулуба – 47–49 см. Кролиці щоразу народжують по 7–12 кроленят. Самиці вирізняються нормальною молочністю й спокійним норовом. Молодняк швидко росте, особливо у ранньому віці. Так, у 2 місяці кроленя важить по 1,8–2,2 кг, а в 3-місячному віці – 2,7–3,1 кг. Забійний вихід м’яса у тушці – 77,5%.
Кролів цієї породи використовують для швидкої відгодівлі (так зване виробництво кролів-бройлерів). За цим показником вони займають перше місце серед інших порід.
Добрі результати одержані як при чистопородному розведенні, так і при схрещуванні з кролями інших порід. Волосяний покрив альбіносів сніжно-білий, підшерстя сріблясте. Відхилення від альбінізму не допускається.
Кролі новозеландської породи спокійні, мають велику опушеність лап, що дає можливість утримувати їх у кліткових батареях на сітчастій підлозі. Це є однією з важливих умов технології інтенсивного виробництва м’яса.
Пристосування до умов кліткового утримання, рання скоростиглість, високий забійний вихід, цінні м’ясні якості роблять таку породу перспективною. Проте, на жаль, поголів’я цих кролів у межах України незначне. Так, новозеландських кроликів тримають переважно кролівники-любителі.
Срібляста порода кролів виведена у середині ХХ століття у Петровському (Полтавська область) і Тульському (Тульська область, Росія) звірорадгоспах схрещуванням місцевих чорних кролів із вухатими породи шампань. Конституція отриманої породи – міцна, тулуб широкий, довгий, циліндричної форми, зі щільно прилягаючою шкірою, характерний для тварин м’ясного типу. Голова маленька, трохи звужена до носа. Вуха невеликі, прямостоячі, груди широкі й глибокі, добре розвинені. Спина пряма, м’язиста, помітно розширена в крижово-поперековій частині; круп широкий, правильної форми, з розвиненими м’язами, лапи короткі, пропорційні, міцні.
Жива вага дорослих кролів – 4,5–5,4 кг, а за покращеної годівлі – 5,8–6,6 кг. Довжина тулуба – 57 см, об’єм грудної клітки – 36–37 см. Середня плодючість самиць – близько 7–8 кроленят. Молодняк відзначається м’ясною скоростиглістю: у 2 місяці вага кроленят досягає 1,5–2 кг, у 3 місяці – 2,5–3 кг, а у 4 – близько 4 кг. Тому їх використовують для вирощування бройлерів як у чистому вигляді, так і в поєднанні з іншими породами. Кроленята до місячного віку мають чорне забарвлення. Властива їм сріблястість з’являється в 4-місячному віці.
Хутро кроликів цієї породи густе, щільне й дуже м’яке. Забарвлення волосяного покриву – кольору старого срібла. Після першої линьки пух чорний, а остьове волосся – чорне або біле. Підшерсток (пух) – блакитного відтінку, трохи світліший в основі і темніший зверху. З віком кролі сивіють, стають світлішими.
Тварини вирізняються витривалістю, добре пристосовані до різних кліматичних і кормових умов. При схрещуванні сріблястої породи з віденською блакитною можна отримати помісь із більшою вагою і добрими екстер’єрними якостями.
Найкраще племінне поголів’я цих тварин отримують у зовнішньоторговому підприємстві “Маг” Полтавської області, а також у ТОВ “Агрофірма “Центр племінного кролівництва” Київської, ТОВ “Одес-Мікро” Одеської областей.
Порода кролів Баран (загальна назва) належить до м’ясо-хутряного напряму продуктивності. Жива вага дорослої тварини – 5–5,5 кілограма. Розрізняють німецьких, англійських, французьких і великих висловухих кроликів цієї породи. У тварин – густе хутро, забарвлення може бути різне – чорне, біле, блакитне, сіре, коричневе і навіть з “малюнком”. Для цієї породи характерна компактна “збита” статура та “бараняча” (горбоноса) голова з довгими звислими вухами.
Породу Баран отримано шляхом закріплення природної мутації форми вушної раковини. В окремих особин довжина вух досягає 60–71 см при ширині 10–17 сантиметрів.
Голова у кролів цієї породи масивна, з широким лобом, дещо загнутим донизу носом і звисаючими вухами; тулуб витягнутий, довжина – 60–70 см і навіть більше, спина подовжена, широка, іноді дещо провисла.
Барани відрізняються скоростиглістю, добре розвиненими формами і м’ясом високої якості, спокійним норовом. Важать кролі в середньому 4–5 кг, а в окремих випадках – до 10 кг.
Плодючість у середньому – близько 6 кроленят у посліді. Тварини невибагливі до умов утримання і придатні до розведення в різних кліматичних умовах. В Україні кролів породи Баран утримують переважно кролівники-любителі.

Дмитро БІЛАЙ
Магістр із технології виробництва та переробки продукції тваринництва