Старовинна та історична для кременчужан споруда Свято-Миколаївського собору напередодні дня Миколая Чудотворця перетворилася на справжній православний храм. До цього зовні він мав усі ознаки готичного стилю, адже був збудований ще 1910 року як католицький костел. Більшовики, прийшовши до влади, приміщення експропріювали, але руйнувати не стали, майже неушкодженим воно залишилося і в роки Другої світової війни. Тож які тільки установи й організації в ньому не розміщалися: будинок культури, будинок офіцерів, будинок урочистостей, кінотеатр і навіть дитяча спортивна школа. За часів Незалежності рішенням місцевої влади храмову споруду передано Свято-Миколаївській релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату. Перше Богослужіння відбулося 17 грудня 1991 року. Із того часу вірні чада Церкви Христової неустанно трудяться, відбудовуючи і оздоблюючи свою святиню. Звісно, за відсутності коштів повернути культовій споруді належний вигляд було досить складно. Утім прихожани разом із священиками поступово наводили лад у святій обителі. Одинадцять років тому віднайшли кошти благодійників на встановлення трьох малих куполів з хрестами над головним входом до храму. З того часу плекали надію щодо появи над собором ще трьох великих куполів. І ось прагнення і сподівання збулися.
Напередодні дня покровителя собору відбулося унікальне дійство – на будівлю встановили золотоверхі куполи, так звані бані. Їх упродовж двох років виготовляли на заводі «Ампер» і передали церкві як благодійний дарунок. І хоч собор тепер має довершений вигляд, усе ж реконструкція на цьому не завершиться. У планах ще встановлення великого хреста, а також відповідних конструкцій храмового зодчества.

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”