Для полтавських вірян, а також людей, які поглиблено цікавляться історією рідного краю, у калейдоскопі Різдвяно-Новорічних свят особливим буде день 3 січня, коли минає 293-тя річниця від дня народження нашого земляка, видатного церковного діяча XVIII століття Паїсія Величковського. Протягом останнього десятиліття ім’я цього великого подвижника, яке тривалий час було припорошене в нетрях історії забуттям, стало відоме багатьом полтавцям. Урочистості на честь преподобного Паїсія відбуваються у день його пам’яті, 28 листопада, й збирають у храмах тисячі православного люду. До Полтавської єпархії УПЦ КП з цієї нагоди приїздить Святійший Патріарх Київський і всієї України-Русі Філарет, вручається єпархіальна премія імені Паїсія Величковського, заснована 2012 року Полтавською єпархіальною радою УПЦ Київського патріархату за ініціативою полтавської інтелігенції. При Свято-Успенському кафедральному соборі відкрито й успішно діє Духовно-культурний центр імені преподобного Паїсія Величковського, художники створюють ікони, митці знімають документальне кіно. Віряни моляться до святого Паїсія як до заступника землі Полтавської.
Утім в усіх цих подій є своя, так би мовити, передісторія, про яку забувати також не годиться. Бо не було б зерна – не мали б сьогодні й цих рясних паростків нашої вдячності й благоговійності перед подвигом Паїсія Величковського. Уперше в сучасному часі його ім’ям зацікавився історик-краєзнавець Олександр Білоусько. Нині йому, як директору Центру дослідження історії Полтавщини, приємно, що його професійний інтерес до постаті славетного вихідця з полтавського священицького роду отримав такий бурхливий розвиток і продовження. Першими ж читачами біографії Паїсія Величковського, говорить заслужений учитель України Олександр Білоусько, стали полтавські школярі-восьмикласники, для яких у 2002 році біографію Паїсія було подано у підручнику “Історія Полтавщини”. Олександр Андрійович Білоусько – керівник і автор цього навчально-методичного проекту.
Відомий дослідник, енциклопедист наголошує, що насправді творча спадщина Паїсія Величковського вивчена ще недостатньо. Найповніше відомо хіба що про його роль у справі відновлення у православному світі старецтва. Але постать преподобного багатогранна. “Він був видатним богословом, перекладачем святоотцівських писань, засновником і настоятелем низки монастирів, які стали завдяки його турботам значними духовними центрами. Серед них, наприклад, Нямецька обитель, що на території сучасної Румунії. Важливо, що, покинувши рідні місця в ранній юності, Паїсій до кінця днів не забував рідної Полтави й України, зберіг українську мову, любив підкреслювати своє українське походження. У листах він після свого імені дописував: “Родимець Полтавський”, – нагадує мій співрозмовник.
Стаття про Паїсія Величковського вміщена, зокрема, в 12-му томі “Релігія і церква” енциклопедичного видання “Полтавіка. Полтавська енциклопедія”. Книга була презентована наприкінці 2009 року і нагороджена Гран-прі обласного конкурсу “Краща книга Полтавщини”. Разом із Олександром Білоуськом над створенням енциклопедії працюють такі авторитетні дослідники-науковці, як Володимир Мокляк, Олексій Нестуля, Тарас Пустовіт, Микола Степаненко, Олександр Супруненко, Віталій Ханко та інші. На жаль, про колись декларовані плани щодо видання всіх 12 томів проекту за сприяння обласної влади до 2015 року тепер уже не йдеться.
Але Центр дослідження історії Полтавщини продовжує копітку працю з повернення краянам несправедливо забутих імен земляків-подвижників. І таких особистостей, що їх ентузіасти відкривають наразі заново, аж три з половиною тисячі! Багато з них також заслуговують на заснування іменних премій, проведення історичних розвідок, вшанування у назвах вулиць рідних міст і сіл. Звісно, так урочисто кожного вшанувати не вдасться. Але віддячити їм нашою доброю пам’яттю і повагою – посильно за всіх часів.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”