Північно-Східне регіональне управління ПрАТ “Райз-Максимко” господарює на території шести районів Полтавської області та Лебединського району на Сумщині. Разом з переробними воно об’єднує три десятки підприємств – юридичних осіб, з них 19 – потужні сільськогосподарські. А це – 59 тисяч гектарів ріллі, 180 тваринницьких приміщень, 17 тисяч голів худоби (8300 фуражних корів) на 30 фермах. Це робочі місця для 2400 чоловік, з яких 1100 – тваринники. Агроформуванню передали в оренду свої паї 17 тисяч 444 селянини.
Плани і реалії
За словами директора Північно-Східного регіонального управління Олександра Колодяжного, у тваринництві господарства використовують колишні колгоспні сараї, частина з яких експлуатується з 1950–1980 років. Реконструювати їх майже неможливо, легше збудувати нові. В планах на найближчі часи – будівництво двох потужних комплексів на 3 тисячі корів кожен (у Сарах і Бобрику Гадяцького району), є під них і майданчики площею по 60 гектарів, і проекти. Та цьогорічна ситуація в державі, на жаль, не сприяє інвестуванню: настрої тривожні, люди напружені, гривня нестабільна.
– Ще рік тому будували плани, – говорить Олександр Васильович, – очі іскрилися. А сьогодні у спілкуванні люди більш закриті, знервовані, декого вже торкнулася біда: хтось із родичів чи знайомих повернувся додому скаліченим, у когось загинув кум, сват, товариш… Із мехзагону Північно-Східного управління пішли на війну семеро працівників, загалом по управлінню воює 26 хліборобів. Маємо свого волонтера з колишніх військових – завідувача земельним відділом управління Олександра Куришка. Він спілкується безпосередньо з командирами частин, де несуть службу наші хлопці. Для них купували бронежилети, каски, у військових частинах обладнували спеціальні вагончики, придбавали акумуляторні батареї для військових, виділяли кошти. Зараз фронт просить продуктів, води, запчастин до техніки тощо.
95 відсотків польових робіт у всіх 19 сільгосппідприємствах управління виконує мехзагін потужної сучасної техніки, що базується в Гадячі. У господарствах є лише машинно-тракторні двори для обслуговування ферм та потреб пайовиків. Загалом тракторів більше 200.

Директор СТОВ імені Духова Григорій Буймистр, телятниця Тетяна Касян.

І сівба, і збирання згідно з графіком починаються зазвичай з півдня нашої області – чотирьох господарств Карлівського району. Найдовше збирали традиційно кукурудзу, якої в цьому році на полях господарств Північно-Східного регіону – 35 тисяч гектарів. Якщо соняшнику цьогоріч сіяли 7 тисяч, то в наступному році його повністю замінять на сою. У середньому по Північно-Східному управлінню ПрАТ “Райз-Максимко” пшениця вродила по 57 центнерів з гектара – це не дуже високий показник. Кукурудза – від 7 до 8 тонн по різних господарствах, найбільше – 8,5 тонни. Сою сіяли переважно пізніх сортів, на урожай яких (20 центнерів з гектара) негативно вплинув посушливий серпень.
Попри проблеми торгівлі з Росією, попит на молочну продукцію не зменшився, заготівельники довірою потужного виробника дорожать. А в сільгосппідприємствах Північно-Східного регіонального управління ПрАТ “Райз-Максимко” молока щодоби надоюється 116 тонн. Тваринництво поки не розширюється, підтримується наявне поголів’я. Є ще ферми, не обладнані молокопроводами. Доярки у середньому отримують зарплати 3–4 тисячі, але залежно від результатів є й по 6.
Орендна плата по різних господарствах коливається від 5 (у Гадяцькому, Лебединському районах) до 9,4 у Кобеляцькому. За гектар загалом виходить більше тисячі гривень, а в деяких районах – значно більше, в залежності від якості землі та наявної конкуренції.
По різних районах управління виплачує за соціальними угодами від 40 до 50 гривень за гектар орендованої ріллі. У Гадяцькому районі найбільша увага приділялася цьогоріч ремонту доріг: і новим, і так званим фрезованим асфальтом ямковий ремонт проведено на 802 тисячі гривень. Більш як 258 тисяч витрачено на придбання опалювальних приладів (твердопаливних котлів для ФАПів, закладів освіти, культури), іншого обладнання, на водопостачання. Майже 78 тисяч гривень спрямовано на ремонти об’єктів соціальної сфери району, на освітлення сільських вулиць – більше 50 тисяч, придбання засобів захисту для учасників АТО та іншого військового обладнання – 21675 гривень. Загалом громада Гадяцького району на розвиток своєї соціальної структури отримала від Північно-Східного управління близько 1 мільйона 255 тисяч гривень.
Мехзагін
Він виконує всі польові роботи у 19 сільськогосподарських підприємствах Північно-Східного регіонального управління ПрАТ “Райз-Максимко”. По території нас провів начальник мехзагону Василь Держій. Просторий, облаштований всіма необхідними допоміжними службами двір колишньої сільгоспхімії ще в 2011 році був розваллям. Першим відбудували адміністративне приміщення, згодом – ремонтну майстерню (колишній ангар). Тут сьогодні працюють моторний та токарний цехи, є роздягальня, диспетчерська, у штаті – слюсарі, зварювальники, токарі, диспетчери, електрик, чотири сервісних інженери. На стендах – життєстверджуючі світлини про роботу, побут і відпочинок тутешнього колективу.
У мехзагоні зібрана потужна найсучасніша техніка, що встигає виконати всі польові роботи на майже 60 тисячах гектарів ріллі. Крайні точки на карті полів віддалені кілометрів на 250. Як розповідає начальник мехзагону, масово “на біржу” людей ставити ніколи: після закінчення ремонтів механізатори ідуть у відпустки, потому вже пора готуватися до весни. Значної плинності кадрів також немає: випадкові люди просто не затримуються. А ті, хто прижився, працюють роками.
На широченному подвір’ї механізми й агрегати миють, ремонтують, консервують. Вдалині, уздовж колишньої злітної смуги, виставлено безліч причіпної посівної, грунтообробної та кормозбиральної техніки. Усе – сучасне, потужне, широкого захвату. Мехзагін налічує 42 трактори “Джон Дір”, 15 зернозбиральних комбайнів, 6 кормозбиральних, більше сотні одиниць причіпних механізмів. Це найбільший по агрохолдингу мехзагін у регіоні.
Чималу частину виробничої території займає дбайливо доглянутий садок. Як говорить Василь Миколайович, коли яблуні навесні одягають білі хустки, коли загудуть над ними бджоли – серце радіє.
СТОВ імені Духова
У Веприку Гадяцького району народився відомий радянський конструктор бронетехніки, ядерної і термоядерної зброї Микола Духов. Його ім’я носить місцеве сільськогосподарське товариство, що входить до складу Північно-Східного регіонального управління ПрАТ “Райз-Максимко”. В кабінеті директора СТОВ Григорія Буймистра, який до цієї посади 19 років працював у господарстві завфермою, одразу впадає в око великий портрет генерала. А ще тут зберігається місцева реліквія –  колишній колгоспний прапор 1967 року, періоду, коли село активно розбудовувалося. Розмову починаємо з того, що найбільше дошкуляє. На думку Григорія Петровича, війна на Донбасі не вщухне, доки остаточно не ослабне від санкцій Росія…

Механізатор Сергій Мигаль.

Товариство орендує землю у 2188 пайовиків і обробляє загалом 5236 гектарів ріллі на території п’яти сіл Веприцької та Вельбівської сільських рад. Фонд оплати за оренду земельних паїв складає 5 мільйонів 200 тисяч гривень.
Тваринницька галузь налічує майже 4 тисячі голів ВРХ, у тім числі на трьох молочнотоварних фермах утримується 1531 корова, на четвертій – телиці. Бички одразу реалізуються населенню. Телички 2 місяці випоюються на фермах, після чого літні одразу переводяться в загони. Зимові телички на відкриті майданчики переводяться з 6-місячного віку. Попри те, що поголів’я цілий рік утримується на свіжому повітрі, середньодобовий приріст становить 720 грамів.
Молочні ферми обладнані трьома молокопроводами, але частина продукції ще досі виробляється з доступом повітря. На запитання, чи не тривожить з цього приводу перспектива євроінтеграції, Григорій Петрович відповідає філософськи: “Щоб іти до Європи, спочатку варто навчитися не кидати недопалки повз урну”. На його думку, в європейців також не все ідеально, але тамтешній рівень технологій таки змусить нас працювати вдумливіше. Тому альтернативи немає. Але, попри те, що тваринницькі приміщення потребують реконструкції, нових технологій, молоко для господарства не є збитковим, його рентабельність, за словами керівника, складає 57 відсотків.
Не все просто з кадрами, молодь не поспішає замінювати на селі старше покоління. Якщо до Великої Вітчизняної у Веприку було більше 10 тисяч мешканців, то зараз – 2400.
Усе трудове життя пропрацювали у місцевому господарстві доярка й механізатор Любов та Микола Бережні. Сьогодні династію батьківських професій продовжили син і невістка подружжя, також механізатор і доярка. Не поспішає на заслужений відпочинок пенсіонер Володимир Рубан, бульдозерист. Гідно продовжують місцеві хліборобські традиції механізатор Олександр Малишко, доярка Антоніна Кравченко, телятниця Катерина Агапова.
Великою проблемою для українських аграріїв Григорій Буймистр вважає невизначеність: товаровиробник мусить вкладати великі кошти у виробництво, при цьому ризикуючи опинитися без землі.
Проблеми проблемами, а хліб вирощувати треба. Тож цієї зимової пори мудрий господар уже думає про прийдешній урожай…

Ольга ЩЕГЛОВА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”