Отримала редакційне завдання дослідити стрибок цін на гречку і стало “весело”: саме вранці поснідали кашею з останньої жмені наявної в домі гречаної крупи. Напевне, це “везіння”: влітку пачка солі скінчилася саме тоді, коли ціна стрибнула до 5 гривень за кілограм – був цьогоріч такий момент. То у чому причини чергового цінового сплеску? Збираємо версії.
Версія 1.   Винні  хапуги-трейдери
Із запитанням, чи вродила гречка на Полтавщині, звернулася до першого заступника директора департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Семена Москаленка. На думку посадовця, єдина причина стрибка цін – бажання комерсантів нагріти руки. Семен Лукич у телефонному режимі повідомив, що цьогоріч на ланах області підлягало до збирання більше 4 тисяч гектарів цієї культури. Середня урожайність склала 17,6 центнера. Загалом зібрали більше 7 тисяч тонн – майже на рівні минулого року, що більш як удвічі перевищує нормативну потребу для мешканців області.
Як розповів “Зорі Полтавщини” агроном ПСП “Ковпаківець” Котелевського району Володимир Гришко, гречка не приносить сільгосптоваровиробнику таких грошей, як, скажімо, соняшник, і сіють її неохоче, бо стабільної ціни немає. Вродило в усіх – збувай за безцінь. Наступного року ніхто сіяти не хоче, й ціни стрибають угору. За словами агронома, якщо два місяці тому зернотрейдери, яких він лагідно називає перекупниками, пропонували 4 тисячі гривень за тонну, то сьогодні вже дають вісім з половиною.
– У нашому господарстві площа гречки невеличка, але сіємо цю культуру навіть тоді, коли вона збиткова. Цьогоріч на 10 гектарах вродило по 19 центнерів – це дуже гарний, особливо зважаючи на наші нетипові піщані грунти, урожай. Тепер екологічно чисту, вирощену без застосування хімікатів крупу споживають працівники господарства у їдальні, виписують селяни на пай. “Стратегічний” запас у коморі є завжди. Наступного року посіємо вже 20 гектарів, а під держзамовлення посіяли б і 100. До речі, самі трейдери кажуть, що в Одеському та Миколаївському портах її відвантажують на експорт уже по 9 тисяч 200.
На запитання, що ж залишиться українцям, агроном висловив припущення: можливо, вирине з-під прилавків гречка китайська.
Розрахувати, звідки у полтавських магазинах взялася ціна 20 гривень за кілограм, допоміг заступник директора департаменту економічного розвитку ОДА Олександр Полупан. Він пояснив, що відповідно до норм споживання полтавцям на рік потрібно 3,3 тисячі тонн цього продукту. З них 1,4 тисячі тонн – це гречка первинної обробки (не смажена), попит на яку поступово зростає. Решта необхідного обсягу (1,9 тисячі тонн) постачається в торговельну мережу області трьома потужними переробними підприємствами, що на Дніпропетровщині, Харківщині та Київщині. Вони й диктують ціну. Єдине на Полтавщині, за словами посадовця, велике підприємство з переробки гречки на крупу – Миргородський комбінат хлібопродуктів – збанкрутіло кілька років тому. Станом на 10 грудня цього року оптово-відпускна ціна на гречану крупу в цих виробників склала 16 гривень за кілограм. Згідно з розпорядженням голови ОДА в області діє 15-відсоткова гранична торговельна надбавка до оптової ціни виробника. Разом з нею максимальна вартість уже сягає 18 гривень 40 копійок. Але це – без урахування транспортних витрат… Отака вийшла арифметика. При цьому в розрізі областей Полтавщина, за словами посадовця, у гречаному ціновому змаганні перебуває приблизно в середині “турнірної таблиці”.
Версія 2.  Ажіотаж не має кордонів
Росію гречана істерика охопила ще в середині листопада цього року після телевізійного сюжету про ажіотаж у Пензі. За 4 дні люди розмели з полиць двомісячний запас крупи. Ціни стрибонули до 100 рублів (за нинішнім курсом це приблизно 28 гривень 80 копійок) за кілограм. Про це повідомляє інтернет-ресурс Цензор.НЕТ з посиланням на “Московський комсомолець”. Пензенська влада пообіцяла покарати “гречаних шантажистів”, але пізно: Москва подивилася вечірні новини й на ранок прокинулася вже іншою – ажіотажною.
Українці такий стрибок пережили у 2010 році, коли вартість гречки зросла у 2–3 рази. Тоді причиною здорожчання став низький урожай, виник 50-відсотковий дефіцит, для погашення якого довелося навіть імпортувати “умовно продовольчу” крупу з Китаю. Китайська до смаку українцям не прийшлася, але ціновий ажіотаж таки збила.
На думку аналітика компанії “ПроАгро” Ярослава Левицького (газета “Урядовий кур’єр” від 12 грудня, ukurier.gov.ua), нинішнє здорожчання об’єктивне лише наполовину, решта – спекулятивна складова. “Алтайський край як основний виробник гречки в РФ не встиг зібрати урожай, і його значна частина опинилася під снігом. Виник дефіцит балансу, що спричинив ажіотаж і зростання цін на гречку в РФ. Паніка передалась і в Україну. Наші виробники, не задоволені внутрішніми закупівельними цінами, спостерігаючи за ціновою ситуацією із гречкою в Росії, вирішили притримати крупу на складах. Натомість на 1 листопада її запаси у переробників були вдвічі нижчі, ніж за аналогічний період 2013-го”, – пояснив аналітик “ПроАгро”, припустивши, що українські виробники можуть заради високих прибутків експортувати гречку в РФ. Адже офіційно це не заборонено, обмежувальні заходи на зернові не поширюються.
“Припускаю, що прикордонні області – Ростовська, Бєлгородська, Воронезька – постаралися купити гречку в Україні, – сказав він, зауваживши: – Якщо це справді так, то ситуація із забезпеченням українців гречкою та цінами на неї дещо ускладниться. Адже продовольчу гречку в світі вирощують лише у Cхідній Європі й трохи в Китаї “.
Якщо взяти цю версію за основну, то – увага! В Інтернеті пишуть, що у північних сусідів наразі назріває дефіцит солі. Невже знову слухняно вишикуємося за сіллю?
Версія 3.  На межі дефолту продаємо все, за що можна виручити  валюту
Полтавський менеджер з оптових закупівель Наталія Ковтун має свою точку зору:
– До Росії експортувалося багато м’яса, молока, овочів, насіння, саджанців – всього того, що за якістю недотягує до європейських стандартів, але було прийнятним для росіян. Коли через політичне протистояння і воєнні дії вся ця “лавочка” прикрилася не лише на Росію, а й на Казахстан (бо пролягала через територію Росії), стало сутужно і товаровиробникам, і державі. Сьогодні грошей в Україні катастрофічно не вистачає. Війна, інфляція, девальвація. Тому все, що можна продати за валюту, навіть потрібне на внутрішньому ринку, буде продане: і гречка, і олія, і курячі яйця. Останні на очах дорожчають саме тому, що їх не вистачає. Великі птахофабрики, отримавши всі сертифікати європейського зразка, маркувальний станок не вимикають цілодобово, але так зване марковане яйце, обов’язкове для постачання до бюджетних установ (у школи та дитсадочки), сьогодні придбати важко. Наразі птахофабрики, крім експорту, поставляють його лише за довгостроковими угодами з великими торговельними мережами. Результат – ціна 16 гривень за десяток яєць (у неділю на прилавках уже бачила по 19.90. – Авт.). Схоже, українці споживатимуть яйця виробництва малих підприємств, фермерських господарств, яким не по кишені серйозна сертифікація з відповідним маркуванням.
Інший приклад того, як страждає споживач. М’ясо люди їли завжди. Якщо стояти біля плити ніколи, купували ковбасу. Згодом порозумнішали: краще купити маленький шматочок крупнокускової буженини чи копченості, у якому хоча б на зрізі видно, що це м’ясо, та й “хімії” менше. Сумно, але зараз торгівля знову переходить на дешеві ковбаси. Знаєте, що сьогодні найчастіше замовляють і “відривають з руками” м’ясопереробні підприємства? Шкіру сала. Будь-яка експертиза підтвердить наявність тваринного білка у кінцевому продукті, а решта “ковбасних ознак” (вага, колір, запах) для переробників – уже не проблема.
За словами менеджера, згідно з чинним законодавством існують граничні торговельні надбавки, держава на деякі продукти регулює ціни, але… Скажімо, якщо встановлюється гранична ціна на масло жирністю 72,5 відсотка, то саме таке масло може з прилавків зникнути, а виробник просто перейде на продукцію з вмістом жиру, наприклад, 72,6 відсотка.
– Знаючи відпускні ціни на молочну продукцію основних виробників, на прилавках бачу її іноді з націнкою до 45 відсотків. Думаю, – зазначила менеджер насамкінець, – Новорічні свята переживемо більш-менш спокійно, на хвилях сподівань, що все якось минеться. Що залишиться для внутрішнього ринку – побачимо у наступному році. До речі, щодо солі. Досі її з Донбасу доставляли потягами. Тепер із цим можуть бути проблеми, і додаткові траспортні витрати можливі. Хоча, звісно, запасатися на решту життя, щоб потім споживати її реально “кам’яною”, таки не варто.
Прогнози фахівців
На запитання “Урядового кур’єра”, чи доцільно уряду заборонити експорт гречки, щоб не провокувати подальше зростання цін та погіршення продовольчої ситуації в країні, експерт Ярослав Левицький зауважив, що принаймні оперативний контроль за цим потрібний, бо вже після нового року в дефіциті може опинитися й продовольча пшениця. Щодо вартості гречки, то прогноз такий: виробники спробують виставити максимальну ціну, та, оскільки ажіотажу не буде, за кілька тижнів ціни підуть донизу. Звісно, про 8 гривень за кілограм доведеться забути, але ціна має стабілізуватись на рівні 12–14 гривень.
Керівник аналітичного центру консалтингової агенції ААА Марія Колесник вважає, що драматизувати ситуацію не треба. За її даними, в Україні немає дефіциту гречки.
Станом на 15 грудня у Полтаві в мережі АТБ крупа гречана ТМ “Добрий кухар” (ядриця непрожарена) коштувала 19 гривень 99 копійок за кілограм, крупа “Вигідна ціна завжди” першого гатунку швидкорозварювана – 18 гривень 55 копійок за кілограм. У мережі “Сільпо” гречана крупа ТМ “Повна чаша” з контейнера коштувала 17 гривень 44 копійки, фасована різних сортів – від 19,79 до 20,94 гривні за кілограм.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”