Є  долі, крізь які продираєшся, немов через густий чагарник, дивуючись, скільки горя і несправедливості може увібрати одне недовге людське життя.
Дарині ще не виповнилося 36 років, а позаду – безрадісне дитинство, ранній шлюб, який скалічив її життя… Як пережити все це? Хвороби, що передаються у спадок від батьків, – стійкі й небезпечні, травми, отримані в дитинстві, – невиліковні. Це якраз випадок Дарини. Її нещастя мають коріння в її дитинстві й чітку адресу – рідна мама Олена Іванівна.
Ця жінка так себе поводила, що навколишні навіть гадки не мали про сімейне пекло, влаштоване нею своїм дітям.
Дарина – найстарша донька, їй дісталося найбільше з усіх трьох дітей. На щасливе життя з чоловіком Олені Іванівні вистачило двох років. Розлучення було поганою виставою з постійними сварками й забороною колишньому чоловікові бачитися з Дариною. Мати забрала дитину та переїхала жити до іншого. Потім був наступний “супутник життя”, а далі – ще інший. Мандри по чужих квартирах, сварки, бійки, свідком яких була й дитина… Батько та бабуся бачилися з Дариною лише один раз на тиждень у присутності міліції. Для них це була мука, проте терпіли. Олена Іванівна в черговий раз вийшла заміж, народила дівчинку. І знову – суперечки. Малечу няньчила шестирічна Дарина. Вона сповивала, годувала, купала сестричку, бігала вранці за дитячим харчуванням. Допомагала їй бабуся, яка перенесла складну операцію.
Потім з’явився новий тато і народилася ще одна дівчинка. Тепер на руках у дванадцятирічної школярки були Валя і Маша. Вона відводила їх у дитсадок і мріяла лише про одне – щоб їх не били вдома. Пізніше вчила з ними уроки й ходила на батьківські збори…
Дарина (маленька мама зробила неможливе) закінчила школу з однією четвіркою – з фізкультури, і тільки тому, що не було спортивної форми. На неї просто не вистачало коштів. Вступила у педагогічний. Мати покинула роботу. Дарина ночами в’язала речі на замовлення, щоб прогодувати матір і сестер. Нарешті мати продала квартиру, а дівчаток роздала їхнім батькам. Дарина отримала право подумати про себе. Мати поїхала в інше місто у пошуках пригод.
На Дарину, випускницю педагогічного університету, звернув увагу молодий красень Сергій. Його мати не завадила ранньому шлюбу. В неї були старі й хворі батьки, якими вона не переймалася, її донька – теж. Дарина чудово підходила на роль доглядальниці (педагог, виховала двох сестер).
На весілля Дарині бабуся подарувала однокімнатну квартиру. Вона була такою щасливою, що не помітила, як рідна мати почала “підбивати клинці” до її чоловіка. Більше того, мати вважала, що вони створені одне для одного, мовляв, їхнє кохання взаємне…
Дарина згадує: “Я ще кохала Сергія і дуже боялася залишитися з немовлям на руках…” Сергій на колінах просив пробачення. Вона усе списала на материні “чари” й пробачила. Але матір бачити не могла. Сергій продав квартиру й забрав гроші собі. Дарину приписали в квартирі його дідуся та бабусі. Сергій розповідав дружині, що гроші у бізнесі й вони швидко розбагатіють. Проте через рік він зник. На нього завели справу. Він розшукувався як людина, яка ховається від слідства, до того ж на ньому висів великий банківський кредит.
Так Дарина залишилася у комуналці без чоловіка, квартири і грошей, з дитиною на руках. Хворі бабуся й дідусь, а ще – сусід-алкоголік – таке безрадісне оточення. Влітку влаштувалася прибиральницею на турбазу, там з донькою й харчувалися. Восени у неї на руках помер дідусь. Дарина зателефонувала свекрусі й почула у відповідь холодне: “Живи, де живеш. У моїй квартирі твоєї ноги не буде!”
Довелося годувати, прати, прибирати за старенькою бабусею. Згодом дізналася, що чоловіка засудили на п’ять років. Вона ненавиділа Сергія, який покалічив її життя. Її гріла думка про свій куточок, де живе з донькою. Бабуся померла. І з’ясувалося, що в комуналці прописані не тільки Дарина й Соня, а ще й молодший брат Сергія та його дружина. У них була своя “залізна” логіка. Ну жила, ну піклувалася, але ж бабуся померла. Навіщо їм жінка з дитиною, нехай іде у 3-кімнатну до свекрухи… У нормальних родинах горе єднає людей, а тут усе розсипалося.
Свекруха влаштовувала сварки, викидала на сходи Даринині та внуччині речі. Розпочалася судова тяганина за квартиру. І в цей трагічний момент Дарина познайомилася з Вадимом, абсолютно не схожим на її першого чоловіка. Народилася Віка. У дівчинки лікарі виявили хворобу серця. Дарина самовіддано боролася за життя дитини, місяцями лежала з нею у лікарні, відмовляючи собі в харчуванні, оплачувала дорогі обстеження та лікування. Весь цей час вона офіційно була дружиною Сергія. Дарина намагалася бути чесною і не хотіла експериментів над своїми дітьми. Душевна травма після першого шлюбу ще була занадто сильною. З Вадимом вони розлучилися. Свекруха після народження другої дитини зненавиділа невістку. Варіанти розміну квартири її не влаштовували “з принципу”.
Минали роки… Сергій повернувся з місць позбавлення волі. Офіційно вони нарешті розлучилися. Старшу доньку він забрав до себе, а Дарині залишилося хіба що йти бомжувати.
Вона не їла кілька днів. Дуже боліла голова, тремтіли ноги. Дарина привела молодшу доньку до церковної паперті. Усю дорогу жінка молилася Миколі Угоднику. Вони ще не зайняли місця, як до них підійшов сивий чоловік… Отак біля церкви Святого Миколая жінка познайомилася зі своїм спасителем. У нього померла дружина. Дорослі діти жили за кордоном, мали свої сім’ї. Спочатку це була поміч незнайомого і доброго чоловіка, що переросла у повагу, а згодом – і в кохання. Вони вже два роки живуть у шлюбі.
Дарина каже: “Я не знаю, що було б з нами, якби не допоміг Микола Чудотворець. Тепер у мене є справжній дім і сім’я. Віка ходить до школи. Чоловік Геннадій не натішиться її успіхами у навчанні. Вона в нас гарно малює, співає. У вихідні приходить Соня… Вона навчається у коледжі. Учора повідомила, що біля тієї ж церкви зустріла хлопця. Мабуть, це потурбувався Святий Миколай?!”

Галина БОЙКО.