Ще порівняно недавно провідне підприємство ливарної галузі України та СНД – Кременчуцький сталеливарний завод – поступово й упевнено нарощувало обсяги виробництва. Виробничі потужності це дозволяли, адже сягають понад 135 тисяч тонн литва на рік. Спеціалізуючись на виготовленні сталевого литва для вантажних вагонів та великовантажних автомобілів, підприємство виготовляло вiдливки для вагонобудування та автомобiлебудування. Усе це купували в Україні й за кордоном.
На жаль, уже кілька років завод лихоманить, він опинився на межі банкрутства. Спочатку скорочували графіки роботи, потім – робочі місця. У січні наступного року за прохідною підприємства можуть опинитися 2,5 тисячі працівників. На підприємстві залишиться близько 1000 осіб, з них усього 149 працівників основного виробництва. А це – прямий шлях до зупинки виготовлення продукції. Профспілковий комітет заводу категорично проти такого скорочення й своєї згоди на це не дає. Більше того, голова профкому підприємства Олександр Шишкін переконаний, що головні акціонери підприємства просто ведуть до його банкрутства, прикриваючись розмовами про те, що Російська Федерація не надає відповідного сертифіката на литво для замовників. На думку Олександра Шишкіна, такі відмовки – чистої води фарс. Це підтвердили представники автомобільного та вагонобудівного заводів під час наради у Кременчуцькому міськвиконкомі. Зокрема директор з кадрів і побуту ПАТ “АвтоКрАЗ” Микола Паскевич зауважив, що раніше стальзавод виробляв литво для важковаговиків “КрАЗ”, а тепер не хоче цього робити, хоча сьогодні така продукція вкрай необхідна. Такої ж думки голова профкому ПАТ “КВБЗ” Віталій Хілобоченко. Він заявив, що вагонобудівники також відчувають дефіцит литва.
Масове скорочення на підприємстві є досить серйозною проблемою для міста. 2500 працівників Кременчуцького сталеливарного заводу, разом з ними і їхні сім’ї, можуть залишитися без засобів для існування. А це – суттєва соціальна проблема. Слідом може прийти й інша біда – загроза взагалі втратити такий потужний промисловий осередок, яким є стальзавод. Це усвідомлює міська влада Кременчука. На жаль, вона не має впливу на акціонерів підприємства, але готова стати на захист працівників заводу й при потребі разом із ними відстоювати їхні права на всіх рівнях.
Перший заступник міського голови Кременчука Віктор Калашник порятунок бачить у державних кредитах для підприємства і контракті вагонобудівників з Укрзалізницею – на оновлення парку вантажних вагонів, зношеність яких становить нині 80 відсотків. При цьому замовлення отримає сталеливарний завод. Посадовець уже провів низку зустрічей із керівництвом заводу, а також з лідером профспілки підприємства. З’ясувавши справжній стан справ, вислухавши всі сторони, а також вимоги, які висуває профспілковий комітет до керівництва підприємства, Віктор Калашник попрохав народного депутата України Юрія Шаповалова втрутитися у ситуацію. Прийнято рішення звернутися до Президента України, Прем’єр-міністра, уряду, Верховної Ради з вимогою зробити все задля збереження Кременчуцького сталеливарного заводу. Подібне звернення також має бути винесене і на розгляд чергової сесії міської ради. А між тим працівники підприємства виходять на масові акції, щоб захистити рідний завод і своє право на працю й зарплату.

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”