Під такою назвою у Фонді культури України відбувся ювілейний вечір нашого земляка, заслуженого діяча мистецтв України, композитора Олексія Чухрая.
Високоінтелектуальна столична публіка вже давно оцінила творчість Олексія Чухрая як одного з найпопулярніших мелодистів України. Яскравим свідченням тому і нинішній ювілейний вечір, який благословив патріарх поетичного цеху, видатний полтавець Борис Ілліч Олійник. Тут мені хочеться нагадати відому істину, що пуповина великого поета живиться із зачепилівських грунтів Новосанжарського, а композитора-ювіляра – з нижньоланнівських Карлівського районів.
Творчість Олексія Чухрая музично доповнила надбання цілого сузір’я національних поетів. Варто назвати лише імена Тараса Шевченка, Бориса Олійника, Дмитра Луценка, Михайла Шевченка, Миколи Луківа і багатьох-багатьох, здатних простими словами збуджувати глибокі людські почуття і справжню музику.
Звісно ж, вінцем і окрасою кожного твору на ювілейному вечорі були виконавці, з-поміж яких височів золотий голос нашої Батьківщини – народного артиста України Олександра Василенка.
Лауреати міжнародних і вітчизняних конкурсів Руслана Лоцман, Руслан Христиченко, Валентина Андреєва, Данило Матвієнко, Сергій Рубан, лауреат премії імені Дмитра Луценка вокальний дует “Крила” у складі Валентини та Володимира Олійників успішно презентували твори Олексія Чухрая на слова наших земляків Михайла Шевченка, Леоніда Вернигори, Володимира Назаренка, Володимира Слєпцова.
Особливу увагу учасників творчого вечора привернули дві презентації нових пісень Олексія Чухрая “Таку печаль розхлюпує рояль” (слова Ніни Шаварської) та “Наливаймо, батьку, “на коня” (слова Михайла Шевченка).
На завершення програми ювілейного концерту тепло і зворушливо прозвучали слова ювіляра на адресу всіх учасників і організаторів дійства Українського фонду культури, полтавського відділення Фонду (очільники – Борис Олійник і Олександра Сидоренко), обласного управління культури (начальник – Геннадій Фасій), Полтавського музичного училища (директор – Микола Демченко).
Ще одне, і, як мені здається, найголовніше, – творчий вечір відбувся за змістом і за формою не заради розваги, а з тим, щоб нагадати усім нам, чиїх батьків чиї ми діти і що ми маємо робити у цей тяжкий і грізний час, аби врешті-решт на повний голос заговорили музи і на віки вічні замовкли гармати.

Микола ЛЯПАНЕНКО
Заслужений журналіст України