Ось і зима… В цей час бджоли перебувають у стані спокою і сидять клубом, тісно одна побіля одної, мало рухаються. Коли сильні морози, а снігу немає, найліпше, щоб бджоли перебували у зимівнику. Якщо ж вони зимують надворі, то вулики додатково утеплюють, а потім засипають товстим шаром снігу.
Моя пасіка зимує надворі. Я – прихильник природної зимівлі. На пасіці намагаюся утримувати лише сильні бджолосім’ї. Вони добре зимують, стійкі проти хвороб, потім дружно роблять весняний обліт і краще розвиваються весною, тим самим забезпечуючи себе та господаря великою кількістю меду і перги. Значну його частину я неодмінно залишаю бджолосім’ям на зимівлю. Вважаю, що тільки недбалий пасічник стане забирати у бджіл їхній харч.
Для нормальної зимівлі бджіл надворі пасіку треба розміщати у затінених і добре захищених від вітру місцях. Наприклад, у нашій місцевості, тобто на Хорольщині, зимою переважають північно-східні та східні вітри. Відповідно пасіку на зимівлю слід розміщати з протилежного боку. Я свою пасіку розташував так, що з півночі вона захищена від сильних вітрів старою батьківською хатою, із заходу – сусідським подвір’ям, з півдня – господарчими будівлями, а зі східного боку – парканом, понад яким густо посаджена шипшина, росте садок.
Не варто недооцінювати згубну дію холодних зимових вітрів, бо вони здатні видути життєдайне тепло з вуликів, що може призвести до масової загибелі комах. Так, було помічено, що більшість бджолосімей навіть на сформованих гніздах, готуючись до зимівлі, завжди віддаляються від східного боку вулика, звідки дмуть вітри, в західному напрямку. Через те я свої вулики зі сходу додатково захищаю щитами і обгортаю толем чи руберойдом. Якщо є сніг, обов’язково вкриваю ним вулики із трьох боків, крім переднього, південного. Залишаю відкритими лише верхні льотки. Їх раніше притінював шифером, зараз же прикриваю гілочками сосни чи ялини, щоб не надокучали синиці, які взимку становлять велику небезпеку для бджіл. Якщо випаде багато снігу й не стане харчу для пернатих, синиці підлітають до вулика і, постукуючи дзьобиком по вулику, виманюють комах назовні, хапають їх і відразу ж з’їдають. Вони роблять це доти, доки не наситяться, тим самим істотно скорочуючи поголів’я бджіл. Потурбовані такими нападами бджолосім’ї починають хвилюватися, нестабільно споживають корми, й через те може загинути багато комах.
У зимовий період слід проводити прослуховування бджіл за допомогою медичного стетоскопа чи звичайної гумової трубки, які вставляють у верхній льоток. Пасічнику, як лікарю, необхідно вміти чітко розрізняти різні шуми і навіть запахи з вулика. Так, бджолосім’ї можуть шуміти через надто високу температуру у вулику, нестачу води. Хворі на нозематоз комахи теж дуже шумлять, проте в цьому випадку вони не створюють загального шуму, а видають окремі різкі звуки. У сім’ї, де загинула бджоломатка, чути недружній шум, що часто переривається. Такий шум нагадує виття. Навпаки, тихо буває у тих сім’ях, які благополучно зимують. Бджолосім’ї, яким не вистачає корму, видають звуки, схожі на шелест сухого листя восени. Якщо ж чути загальне віддалене слабке гудіння, сім’я в порядку.
Нерідко буває, що загального гудіння не чути. Тоді треба злегка ударити по стінці вулика. Якщо сім’я дружно відгукнеться у відповідь, значить, усе гаразд і причин для хвилювання немає.
Завдають клопоту в зимовий період не лише птахи, а й мишоподібні гризуни. Так, миша, що потрапляє у вулик, може завдати бджолосім’ї великої шкоди: поїсти бджіл і пергу, пошкодити і забруднити своїми екскрементами щільники і рамки. Захиститися від неї комахи не зможуть, бо перебувають у клубі. Тож боротьба з гризунами – то прямий обов’язок пасічника.
Мишей треба негайно знищити, для запобігання повторній появі шкідників у гніздах розмістити принади з отрутою. Якщо не відвадити непроханих гостей від пасіки, то вони можуть поступово знищити бджолосім’ї.

Василь БАГНО
Державний фітосанітарний інспектор