При удосконаленні засад організації та функціонування судової влади передбачається спрощення судової системи, у тому числі й шляхом ліквідації господарської юрисдикції. Пояснюється це тим, що господарські суди розглядають ті самі справи, що і суди цивільної юрисдикції, а процедури судочинства не мають принципових відмінностей. При цьому зовсім не враховується, що існування інших юрисдикцій обумовлено рівнем цивілізаційного розвитку суспільства і залежить від складності й потреб його розвитку, а спеціалізація судів є головним шляхом розвитку судоустрою в країнах Європи.
Так, у Німеччині поряд із судами, призначеними для розгляду цивільних і кримінальних справ, вищим органом для яких виступає Федеральна судова палата, існують також підсистеми адміністративних, трудових, соціальних, фінансових судів, на чолі яких перебувають відповідні вищі суди. У деяких країнах як самостійна ланка судів першої інстанції функціонують спеціалізовані патентні суди, що свідчить про реальну зацікавленість суспільства у захисті вітчизняних досягнень науково-технічного розвитку і права інтелектуальної власності.
У судоустрої Великої Британії цивільні та кримінальні відділення віднесені до Апеляційного суду, при тому, що комерційний та патентний суд – до Високого суду. Функціонують спеціалізовані суди (трибунали) у справах щодо порушення свободи підприємства, із земельних спорів, із питань соціального забезпечення, трудових чи податкових відносин. Суди графств розглядають позови про виконання умов угод, вилучення землі у судовому порядку, майнові спори на суму 5 000 фунтів стерлінгів, цивільні порушення, банкрутство, спори щодо довічної власності, іпотеки, партнерства – до 30 000 фунтів стерлінгів. Якщо сума перевищує встановлений ліміт, то позов передається до Високого суду та розглядається Комерційним чи Патентним судом.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 9 вересня 2010 року № 1-40/2010 юрисдикція судів має визначатися за предметом правових відносин, за принципом спеціалізації та принципом територіальності. Щодо юрисдикції господарських судів та їх предметної підсудності, то необхідно зазначити, що головними критеріями судової спеціалізації визначається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
Головною метою цивільного права є забезпечення реалізації прав і свобод особи, що не є метою побудови та організації суспільних відносин у сфері економіки, для яких є характерним задоволення приватних інтересів суб’єктів господарювання за умови дотримання ними певних публічних інтересів, а також нерозривне поєднання в ньому майнового елемента з організаційними. Модель правового впливу в сфері приватних господарських відносин, на відміну від особистих відносин, встановлює інші межі дозволених та заборонених дій, інший порядок набуття певних прав та обов’язків, інші правові наслідки дії та юридичну відповідальність в начебто тотожних відносинах. Тобто такі суспільні відносини вимагають застосування різних норм як приватного, так і публічного права у цілому. В цьому і полягає специфіка господарських правовідносин та їх відмінність від цивільно-правових.
Говорячи про історію створення і розвитку господарського судочинства в державі, варто зазначити, що вона невід’ємна від історії самої України та свідчить, що поряд із загальними судами завжди існували суди для вирішення спорів з комерційної діяльності. Забезпечуючи правопорядок, господарські суди історично завжди сприяли функціонуванню і розвитку економіки. Актуальність та інтерес до перспектив розвитку господарського судочинства обумовлені тим, що їхня діяльність спрямована на захист прав та інтересів суб’єктів господарювання, нормальне функціонування і розвиток ринкової економіки та на забезпечення суверенітету демократичної держави.

Валерій ЦІЛЕНКО
Голова господарського суду Полтавської області