У котре новосанжарські волонтери-благодійники повезли гуманітарний вантаж нашим захисникам на Донбас і цього разу вирішили добратися в район міста з досить поетичною назвою – Щастя. Назва симпатична, а от ситуація там тривожна. Терористи та агресори ні на день не припиняють обстріли, прагнучи захопити стратегічний об’єкт – теплову станцію. “Там у різних місцях шестеро наших земляків. Всіх побачили, всім привезли продукти і теплі речі”, – зазначили волонтери. Вони висловили подяку нехворощанській територіальній громаді та її очільнику Юрію Любимському. Основний гуманітарний вантаж цього разу – саме звідти. А возили картоплю, крупи, макаронні вироби та інші продукти, теплий одяг, матраци. Окрім того, фармацевти Новосанжарської центральної районної аптеки передали різні медпрепарати. Були й адресні передачі – від рідних.
Благодійники нечасто бувають у тих краях – терористи поруч, за кількасот метрів, у будь-яку хвилину можуть відкрити вогонь. Тому можливості поспілкуватися і про все розпитати не було, швидко розвантажили привезене і прямували далі.
Щоправда, в одній “точці” благодійникам вдалося навіть у землянку, де ночують хлопці, завітати. Правильніше буде сказати – залізти мало не навпочіпки. “Недалеко від входу – буржуйка, а далі – місце, де бійці сплять. Вогко, задуха, день і ніч без світла. Знаходять сили ще й жартувати: “Ми поселилися в лисячих норах…” Про повноцінне харчування годі й казати. Сухпайки привозять, але з перебоями”, – розповідають волонтери. Проте відзначають, що не почули від наших земляків слів розпачу або зневіри.
Багато чого потребують наші хлопці. Просили бодай чотирьохкіловатну електростанцію. І ті, хто під Донецьком, Маріуполем, в інших гарячих точках, потребують нашої підтримки та допомоги. Сотні мешканців району  діляться, без перебільшення, останнім, знаходять можливість “відщепити” від скромних заробітків чи пенсій хоч невелику суму. В той же час заможні люди, підприємці, господарники дещо послабили добродійну діяльність. Не забуваймо, що ми спільно наближаємо перемогу: військові – на передовій, ризикуючи життям і здоров’ям, а ми, їхні батьки, дружини, брати і сестри, діти, колеги і просто земляки – тут, де мир і спокій. Отож, якщо хтось вагається пропонувати свою посильну допомогу нашим хлопцям, задумайтесь. Перемога – то спільна мета!

Петро МИХАЙЛЕНКО
Журналіст