21  листопада виповниться 320 років від дня народження Вольтера – геніального письменника, історика, філософа, просвітника, який своїми творами підірвав авторитет монархії, викрив аристократичне свавілля й церковну нетолерантність, підготував людські уми до Великої французької революції. Недаремно просвітницький рух XVIII століття називають “віком Вольтера”.
Аруе Франсуа-Марі (справжнє прізвище Вольтера) народився у 1694 році в родині паризького урядовця. З дитинства він захоплювався читанням, складав вірші, а в паризькому єзуїтському коледжі мріяв стати драматургом, поетом. Його батько вирішив, що син повинен бути юристом, і влаштував конторським працівником до адвоката. Проте юнака значно більше цікавили драматургія і поезія, ніж вивчення юриспруденції. До того ж Вольтер входив до кола “Товариства Тампля”, де швидко отримав репутацію автора чудових сатиричних віршів і дотепника.
У 1718 році, після постановки на сцені паризького театру першої п’єси “Едіп”, яку прихильно прийняла публіка, Аруе Франсуа-Марі став публікуватися під псевдонімом “де Вольтер” (багато дослідників вважають, що Вольтер – це анаграма латинського написання “Аруе молодший”). Тоді на письменника дивилися як на гідного наступника Корнеля і Расіна. У віці тридцяти років його проголосили найкращим поетом Франції, гордістю нації. Та гострі твори, в яких бунтівник уїдливо викривав недоліки впливових людей того часу, привели Вольтера спочатку до тюремних казематів, а потім – у вигнання. Зокрема одна зла епіграма на Філіппа Орлеанського та його доньку герцогиню Іберійську дійшла до вух персонажів, і поет провів 11 місяців у Бастилії.
Після звільнення Вольтер переїхав до Англії, де вивчав філософію Френсіса Бекона, Томаса Гоббса, Джона Локка, читав “Мандри Гуллівера” Джонатана Свіфта. Та особливо вразив його театр Вільяма Шекспіра. Будучи прихильником класицизму, Вольтер не сприйняв темпераментного й жорсткого у життєвій правдивості стилю Шекспіра і не пропагував його у французькій літературі, де панували смаки, виховані на п’єсах Корнеля і Расіна. Водночас драматургія самого Вольтера зазнала величезного впливу англійського класика. У Великобританії поет завершив низку драматичних творів.
Творчість англійських письменників спрямувала Вольтера у просвітницьке русло. Свої ліберальні погляди й аналіз різних сторін англійського життя (релігії, політичного устрою, філософії, літератури, театру) описав у відомих “Філософських листах”. Та книгу спалили за вироком Паризького парламенту, а над автором нависла чергова загроза арешту.
Наступні 10 років Вольтер провів у замку маркізи дю Шатле, де вивчав точні науки, філософію та поезію. У цей час він написав трагедії “Альзіра”, “Магомет”, “Трактат про метафізику”, “Основи філософії Ньютона”, “Століття Людовіка XIV”. Згодом Аруе служив при дворі Людовіка XV, Фрідріха ІІ, але через деспотизм і лукавство монархів переїхав до Швейцарії, де вів активне творче життя. Його проза різноманітна за темами й жанрами: філософські повісті, трагедії в стилі класицизму, сатиричні поеми, публіцистика, історичні твори.
У Європі Аруе Франсуа-Марі утвердив поняття “вольтер’янства”, яке стало феноменом духовного життя XVIII і XIX століть. Це – безстрашне вільнолюбство, яке порушує звичні світоглядні й моральні засади суспільства, виражається в яскравій і дотепній формі.
Свою останню весну 83-річний Вольтер провів у Парижі, а 30 травня 1778 року патріарх французького Просвітництва відійшов у інші світи.

Підготувала Оксана БІЛЕНЬКА.