Щодня ми прагнемо бути в курсі подій. Тому, збираючись на роботу, до школи, в університет чи повернувшись додому, вмикаємо улюблений телеканал або  налаштовуємо радіоприймач на вподобану хвилю. Серед низки телеканалів і радіохвиль для полтавців синонімом телебачення й радіо давно стала обласна телерадіокомпанія “Лтава”, бо вона – найрідніша. Вона розквітає новими проектами й осучаснюється до вимог суспільства. Понад 200 працівників щодня інформують громаду про важливі події у різних сферах, радіють перемогам і співчувають втратам, розповідають про звитяжців і проводять у світ мистецтва, дають цінні поради й проживають день разом із співвітчизниками.
Дехто долучився до чималої когорти “Лтави” нещодавно, інші працюють тут роками й не уявляють себе без телерадіокомпанії. Наприклад, почесний радист СРСР Володимир Ребрик, нині звукооператор на радіо, змалку мріяв стати частиною колективу радійників. Втілює це прагнення майже 50 років. Колеги кличуть його Кулібіним на честь видатного механіка-винахідника, який досяг великих успіхів. Володимир Миколайович свого часу теж багато техніки осучаснив, щоб слухачі могли отримувати якомога кращий звук. Ветеран радіомовлення любить згадувати цікаві історії про робочі будні й охоче розповідає їх молодшим колегам, ділиться з ними досвідом.

Генеральний директор ОДТРК “Лтава” Євген Лопушинський.

– У Полтаві живий ефір пішов раніше, ніж у Києві. У столиці передачі виходили ще в запису, а ми мовили вже у прямому ефірі на всю Україну і дзвінки приймали. Хтозна, що почуєш по той бік дроту. Тож про всяк випадок я зробив спеціальний пристрій. Тільки хтось починав сквернословити в ефірі, ми відразу натискали на кнопку, і дзвінок наче “зривався” з технічних причин. А скільки апаратури довелось переробити! Це зараз техніка новітня, а раніше для якісної подачі звуку потрудитися доводилося, – говорить Володимир Ребрик. – Одного разу трапився кумедний випадок. Нині смішно, а тоді було зовсім невесело. Ми на всеукраїнський радіовузол виходили по часу. В нас затягнулася передача. У Києві її завершення чекати не стали й обрізали, пустивши в ефір наступну. Наш матеріал закінчувався словами: “Закинув вудку, потягнув, і з води показалася волохата голова…” А після переключення пішли слова: “Карл Маркс і Фрідріх Енгельс…” Ось і вийшло, що за вудочку потягли голови основоположників марксизму. То довелося і пояснення писати.
– У прямому ефірі й нині різне трапляється, – доповнює слова колеги заступник генерального директора ОДТРК “Лтава” з питань радіомовлення Інна Гончар. – У мене була передача природозахисного спрямування. Тут дзвінок – і відразу запитання: “Ви бачили, скільки коштує хліб у магазині?!” Я відказую: “Вибачте, але в нас інша тема, ми говоримо про якість води”. “А! Якість води?! – у відповідь. – Та ото! У мене в крані така вода…” Тож доводиться бути підготовленим до всього…
Готуватися варто й до шаленого ритму роботи, адже працювати на радіо й телебаченні потрібно дуже оперативно, й не кожен витримує подібний темп життя. Необхідно встигати все: і новини подавати, й робити передачі різного спрямування. Тематика широка, кожен знайде щось корисне й цікаве для себе. Та й самі журналісти щоразу відкривають нові обрії.
– От нам часто говорять: “Радіо не слухають”. Але був випадок, коли в одному із сіл на Полтавщині радіомовлення зникло через технічні причини. То відразу почали телефонувати й запитувати, що трапилося. Люди хвилювалися: “Як же так, передача не вийшла в ефір о 8.10”. Хоч радіо й працює як фон, але коли останній зникає, суспільство відразу помічає втрату, – говорить Інна Гончар.
Громада не втрачає інтересу не лише до складової радіо ОДТРК, а й готова захищати регіональне телебачення, яке у зв’язку із положеннями Закону України “Про Суспільне телебачення і радіомовлення України” має бути реформоване у корпункт.
– Коли ми проводили тематичне ток-шоу, було приємно почути, що наші гості – представники різних громадських організацій, науковці, інтелектуали, активна молодь, творчі особистості – одностайно стверджували: не можуть уявити інформаційний простір, життя в області без “Лтави”. Інколи чуємо: “Та хто вас дивиться?!” Проте коли постає питання, що цього не буде, люди не погоджуються, – розповідає заступник генерального директора ОДТРК “Лтава” з питань телебачення Наталія Іванченко. – Працюємо дуже багато. У нас невеликий колектив із погляду створення творчих програм. Маємо 5 годин продукту власного виробництва на добу. Це надзвичайно великий обсяг. На центральних телеканалах таким об’ємом робіт займаються студії і продакшини. Щоб виготовити стільки продукту, потрібно втричі більше людей, аніж є в нас. Але ми налагодили певний механізм і можемо забезпечити якісне телевізійне наповнення.
Однією з причин для гордості на “Лтаві” є кілька тематичних телемарафонів, як, наприклад, “Ні” – російській агресії!” чи пам’яті Героїв Небесної Сотні. Ще один проводили з 20-ї години до півночі 26 жовтня під час позачергових парламентських виборів 2014 року.

Звукооператор, ветеран обласного радіо Володимир Ребрик.

– Прямий ефір стартував, тільки-но закрилися виборчі дільниці, – говорить директор творчо-виробничого об’єднання телевізійних програм Анатолій Мішин. – У нашій студії перебували практично всі головні учасники виборів на Полтавщині. Ми проводили включення завдяки відеозв’язку або телефонній комунікації з усіх виборчих округів краю. Телемарафони – цікавий досвід. Ми вдячні, що він у нас є.
– До професійного свята плануємо дві події: запуск оновленого сайта, більш сучасного, привабливого з точки зору дизайнерського оформлення, зручності в плані навігації, більш активного наповнення контентом, і створення так званого “мозкового центру” – нової мовної ефірної апаратної на телебаченні. Зараз тривають ремонтні роботи, після їх завершення проблеми щодо якості картинки, які ми мали, будуть вирішені, – розповідає генеральний директор ОДТРК “Лтава” Євген Лопушинський. – Також думаємо над тематичним наповненням, намагаємося запровадити інститут продюсерства, аби кожна програма була самостійним проектом, тоді можна говорити про зміну якості. Із першого січня 2015-го плануємо втілити масштабний задум “Година регіональних новин”. Хочемо більше подавати інформації з великих міст Полтавщини, не обмежуючись лише Кременчуком. Мовимо зараз і в аналозі, й у цифрі. Приймачі Т2 можуть “спіймати” наш сигнал. Повністю перехід на цифрове мовлення має відбутися в середині наступного року.
Водночас, за словами гендиректора “Лтави”, багато викликів стоїть у контексті створення суспільного телебачення. Ще не до кінця зрозуміло, як відбуватиметься цей процес. У Києві понині тривають тематичні дискусії, напрацьовується механізм переходу. Нині є відповідний Закон України, його потрібно виконувати. Але чітко визначеного механізму немає.
– Думаю, найближчим часом вийдемо на єдину позицію, що дозволить зберегти потужну мережу ОДТРК і водночас здійснити необхідну трансформацію. В цьому напрямку маємо рухатися. Будемо готові до переходу за рік, але якщо суспільство та європейські партнери не готові чекати 12 місяців, думатимемо, як пришвидшити ці процеси, – продовжує Євген Лопушинський.
Про новітній етап поступу радіо очільник ОДТРК відзначає:
– Проблема цієї сфери – невпинне скорочення кількості радіоточок. Зараз прийнято рішення про перехід мережі УР-1 Національного радіо в FM-діапазон. З одного боку, вітаємо таку ініціативу, але, на жаль, ми мусили добровільно відмовитися від своїх ліцензій на FM-трансляцію і спільно з Національним радіо мовитимемо в меншому обсязі. Якщо мали ліцензію на 24 години, то тепер лише на 4 години. Розглядаючи такі зміни в масштабі країни, розуміємо: це, безумовно, виграшна ситуація, бо лише        5 областей включно з Полтавською мали розгалужену систему радіомовлення. Ми в зв’язку з цим втратили, зате решта набула, тому й пішли на такий вимушений крок. Здавалося б, скорочення ефірного часу полегшує роботу, але це не так, адже тепер чотири години мають бути максимально якісно наповнені, щоб наш слухач не розчарувався.
На “Лтаву” ще чекає низка осучаснень. Із мовної апаратної почнеться реконструкція всього комплексу. Для того, щоб змінювати формати телепередач і якість зображення, необхідно вийти на новий технічний рівень. Перший крок зроблено, на черзі комплекс монтажних, потім, зазначає Євген Лопушинський, і нову студію треба зробити, яка дозволить знімати ток-шоу і записувати різноманітні передачі, починаючи від ранкових і закінчуючи підсумковими. Мрія – створити художній фільм.
– Професійне свято відзначатимемо незабаром, – говорить Євген Лопушинський. – Помпезних заходів не плануємо. Зберемося з колективом, відзначимо кращих працівників, уже зробили подання на почесні відзнаки, знайшли можливість фінансово підтримати найкращих, щоб був стимул для роботи. Хоча 16 листопада випадає на неділю, проте багатьом колегам доведеться і на свято працювати. Бо така в нас робота…

Анна ВАСЕЦЬКА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”