Такої торжествуюче благальної радості я більше ніколи в житті не бачила. Торжество було кудлате-прекудлате, в потворних ковтунах, які густо звисали з худих боків захеканого песика й малювали в моїй уяві, як цей бідолаха багато днів і ночей біг понад десятками полів та лісосмуг, через колючі зливи й по гарячішій за смолу спеці. Голодний, забрьоханий, він біг так, наче утікав від того злощасного вечора, коли дід Бублик остаточно зрозумів, що пес виросте здоровенним і що годувати таке “теля” – “зажирно”.  Цуценя діду дали далекі родичі з сусіднього села ще в ту пору, коли під Оксанчиним двором безперервно лопотіли об тиху зажуру осені веселі каштани. Собача кидалося на них із потішним гавканням, забуваючи, що має честь супроводжувати господаря з возиком, повним різного непотребу, на смітник за лісосмугою. Кумедно застрибувало на купки слизьких коричневих круглячків, сковзалося й задоволено провалювалося в побудовані нами з подружкою фортеці. Оксанка назвала цуценя Каштаном, і діду Бублику це дуже сподобалось. Але потім песик почав рости так, ніби наввипередки зі своїми гіллястими тезками.  Радість тремтіла всім своїм собачим тілом, лизала мені руки й ноги, повискувала й уже ніяк не могла розплющити своїх переможених втомою очей. Замість них дивились і їли мене зсередини два чорних черв’ячки – дві борозенки, які тягнулися від очей через усю кудлату Каштанову морду. Це так чорно запеклися собачі сльози.  А ми з Оксанкою справді шукали вигнанця. Кілька днів після недоброї новини про те, що дід вкинув його у мішок, міцно зав’язав, щоб собака не запам’ятав дороги, й віддав односельцю, який їхав мотоциклом кудись далеко, бродили потай від усіх понад двома найближчими лісосмугами. Жахали одна одну розповідями про диких кабанів і викрикували вже мало не надірваними голосами: “Куть-куть-куть”. Однак жоден зойк гілок у чагарниках не мав очікуваного продовження – Каштан нізвідки не вибігав. Сьогодні ж я про нього на диво й не згадувала, просто пройшлась уже вивченою стежкою понад полем, щоб глянути, чи на місці величезна калюжа, в яку ми з Оксанкою повикидали припасені для Каштана оладки. Пес вискочив до мене з мокрого кукурудзяного поля так швидко й неочікувано, що я не встигла ні злякатися, ні зрадіти. За мить управно відірвала від свого плаття довгий вузенький поясок, обв’язала одним кінцем Каштана кругом шиї та й упевнено повела додому.  Татко виніс із комірчини непризнану Мальвою будку, знайшов закороткий для припинання Майки на паші ланцюг. Каштан лежав під яблунею, як клубок коричневої брудної вати, нечутний і невагомий… Винувато обнюхував хлібний м’якуш і заривав морду в розгублену попід деревом гірко-кислу яблучну зав’язь.   Розповісти мамі про нового в нашому дворі мешканця ми біжимо з Оксанкою удвох. Добре знаємо, що шукати її зараз потрібно не в колгоспному корівнику, а далеко за ним – худобу вже вигнали в літній табір. Утім за звичкою забігаємо на хвилинку на ферму. А там так порожньо й тихо. Під довжелезною стелею порядкують біля своїх писклявих гнізд чепурухи-ластівки. Виразно чутно, як вони розрізають чорними ножицями хвостиків тепле сонне повітря. У сухих ржавих поїлках – ані краплі води. Пальці ж так і просяться натиснути на чорний гумовий язичок, щоб у поїлці знову життєрадісно заструмувало, забризкало нам з Оксанкою в ключиці, в обличчя, в посмішки. Утім воду, звісно, вже відімкнули. Вискочивши надвір, затримуємось біля величезної незрозумілої форми ємності, вона лише як-небудь прикрита дошками, тож без особливих старань роздивляємося, що там на дні. Лише трохи соломи й випадково занесеного вітром сміття, яке зсохлося з рештками патоки в чорне груддя. А ще недавно її тут було ціле море. В’язкої, темно-коричневої і такої цукеркової на запах, що ми не могли втриматись, щоб вкотре не переконатись, що на смак вона гіркіша за всі перці та полини. З досади плювались і сердились, але через якийсь час знову прибігали пофантазувати про море цукерок.  Про Каштана мама майже не слухає. Тільки махає мені: “Хай буде”. І справа не в тім, що трактор якраз підвіз для телиць зелене, а вони трублять йому своє нетерпляче “му”. Мама хвилюється через таткову затію їхати завтра в Красноград. Кататися в сусідній район лише заради того, щоб зводити нас у привезений з Харкова зоопарк, вона не погоджувалася мало не тиждень. Татко ж не відступився – всі, мовляв, хлопці з промисла вже показали своїм дітям білого ведмедя, який танцює.  Увечері мама знову довго говорить, що треба звикати їздити у наш райцентр, тобто в Карлівку. І базар там не гірший, і автобус із села туди ходить, і нікому не потрібних ведмедів у клітках туди також колись привезуть. А вдома городи у нас недополені, загородка для качок мало не сиплеться, бичок загубив серед поля останній прикорень… Далі все це приправляється ще слабшими аргументами – навіщо, мовляв, мордувати дітей такою довгою і незручною дорогою: вахтою – на газопромисел, а звідти – автобусом для робочих у Красноград. Мама добре знає, що нам цікавішої дороги й не треба, але ще намагається довести таткові, що білий ведмідь може потанцювати й без нас… Справді намордувавшись за ранок у кабіні з похмурим водієм таткової “діжурки”, який погодився посадити усіх трьох нас, із сестричкою і братиком, поряд (все одно знадвору таку дрібноту у величезній військового зразка машині не видно, тож чого дітям лізти з батьками до темної будки), а потім – у салоні автобуса, з м’якими сидіннями й блискучими фіранками, обчіпляними всілякими значками, який раз по раз мусив зупинятися, бо то мене, то братика в обіймах цієї краси захитувало, ми нарешті дістаємося до Краснограда. Пішу мандрівку починаємо зі звичного “таткового” маршруту. Він веде нас до двох пам’ятників: спочатку до військового літака – срібного, з червоною зіркою на хвості, націленого до зльоту з сірого химерного підмурка в безкрайнє небо. Потім – до танка. Радісно ляскає грізного зеленого велетня по гусеницях. Озирнувшись, чи ніде не видно міліції, легко застрибує на машину й витирає рукавом сорочки засиджену голубами гармату. А потім усоте з незмінним захватом переповідає, як у місцевій лікарні надавали допомогу самому легендарному Штірлицю з “Сімнадцяти миттєвостей весни”. Мама тим часом уже повертається від базару – з біляшами й морозивом. Вона йде проти течії, метушливі вервечки приїжджих селян і неквапливі пари городян прямують на велелюдне гудіння.  Морозиво – фруктове: молочно-рожеве, солодке, з ледь відчутною, але такою п’янкою кислинкою. Воно щільно сидить у вафельному стаканчику, та дуже скоро його пишна шапочка втрачає свою ідеальну форму й попри мамині сердиті зауваження липкі рожеві цівки розмальовують наші щоки, долоні, руки до ліктів і чистеньку одежу. До площі, на якій зупинився зоопарк, виявляється, зовсім недалеко. Мама залишається чекати на лавочці, а ми, троє замазур на чолі з татком, швидко минаємо клітки з лисицями і нічим не примітними для нас козами й невдовзі вже стоїмо перед височенними гратами й розчаровуємо татка кожен по-своєму. Братик голосно плаче, сестричка просить іще морозива, а я байдуже спостерігаю за гігантською постаттю звіра, який кволо чалапає по загратованому дворику. Я б білим ніколи його не назвала. У багатьох місцях хутро ведмедя було зовсім ржавим…  Татко не хоче змиритися з нашою помітною непричетністю до розважального дійства. Розповідає про ведмежі мандрівки на холодних крижинах і про полювання на рибу, але це більше веселить інших дрібних відвідувачів зоопарку. Власне, залишається єдина надія – ведмідь має танцювати, й в очікуванні дивини дорослі та діти всіляко заохочують велетня: плескають у долоні, самі беруться в боки й присідають та знову підскакують. Проте ржавий ведмідь продовжує нудитись. На якусь мить я відволікаюся на козяче мекання, і саме тоді татко схвильовано торсає мене за плече: “Бачила?..” Ведмідь важко випростовується і місить задніми лапами ту ж саму свою нудьгу… Далі ми з мамою ідемо в магазин “Дитячий світ”. Татко ж перед від’їздом, як завжди, має ще раз побувати біля танка та літака. Повертається він пізніше, ніж обіцяв. Коли мама вже сто разів простогнала крізь зуби: “О Боже, мій Боже” й почала нишком штовхати черевиками наші повні різної недорогої усячини сумки. Батько надибав товариша, тож тепер іде до нас разом із ним, в обнімку й у дуже піднесеному настрої. Мама ледве стримується, щоб обізватися тільки єдиним словом: “Безсовісний!” Утім дорікати за чаркування з кумом Митьком – то майже гріх, тож вона старається не дивитись на татка взагалі й звертається тільки до кума, м’яко нагадуючи, що вдома роботи “по горло”, і їхав би він оце з нами, поміг би там Валі, вона ж сама зашивається… Кум заперечно махає руками й злісно цідить: “Упорається”, а він ще, мовляв, поживе тижник-другий тут, у бабці. Позаминулого літа в нашого, тоді ще зовсім непитущого, кума й тітки Валі сталось велике горе. Він привіз мотоциклом додому вкошену траву, а малий їхній хлопчик гайда по ній плигати, а … коса так необачно лежала в траві гострим лезом угору…  Дорікати дядьку Митьку за часті й тривалі гіркі гостини подалі від усіх, у чи то й направду існуючої, чи лише вигаданої красноградської бабці, не наважувався тоді ніхто. Мовчала і моя мама. Вже аж у вахтовому автобусі, в який вона ледве всадила, ховаючи очі від водія, п’яненького чоловіка й трьох своїх замазур, нарешті помітила таткові покупки. Це були поставлені одна на одну й зв’язані навхрест капроновою мотузкою три коробки з тортами. Винуватий покупець відразу ж виправдально забелькотів: “Так дітей же ж у мене троє!”  …У полудень у трьох хатах у нашому селі настає бісквітно-кремове свято. Мама наділила гостинцем із Краснограда й своїх батьків, і бабусю Катю з Оксанкою. Відмовилась підсолодити душу тільки прабабуся Марія. Таке марнотратство її не на жарт засмутило. Татко вдає, що забув про вручені йому зранку карбованці на нові тапочки, два метри матерії та велику бляшанку івасів і довго порядкує в свинюшнику, куди пішов лише для того, щоб висипати помиї з відер. Потім стрімко виходить із сараю і кричить до прабабусі через весь двір: “Ба, я ж Митька в Краснограді бачив!” Вона у відповідь тільки мовчки хреститься… Нишком винесений мною з хати маленький шматочок торта опиняється перед Каштановою будкою якраз на пару зі своїм близнюком, якого так само потай принесла йому Оксанка. Пес проковтнув їх за раз, незчувшись, як рожеві масляні троянди перемастили його кудлату морду. Він і сам від цього стає, як святковий. То весело тупцяється на місці, то підстрибує, то спинається на задні лапи, а передніми дістає мені мало не до плечей. По черзі з подружкою ми вальсуємо з Каштаном кругом будки, аж пилюга здіймається вище голови. Незграбно наступаємо йому раз по раз взуттям на лапи, а пес навіть і не змигне. Танцює, танцює, танцює…  Перед тим, як розпрощатись до завтра, ми з Оксанкою ще маємо пересвідчитись, що чорних ягід на шовковиці за двором продовжує більшати. Летимо на вулицю і радіємо, що так і є: літо з нами у змові. Трава під деревом уже густо зацяткована темними блискучими краплями, але з пишного гілля й далі солодко крапотить. Як же залюбки ми ховаємося в цей дощ, що на сміх погідному дневі розгулявся під зеленою парасолею дерева. В одну мить наші руки й обличчя стають кольору громового неба.  Коли Оксанка вже проминає сусідську плакучу вербу, де світиться від голубих надвечірніх тіней нагрітий за день пісок, я вилазю на притихлу під солодкою вагою літа шовковицю і сиджу в цьому сховку, аж допоки чорні зіниці ягід не починають тьмяніти в моїх очах. Прабабуся Марія на татка більше не сердиться: турботливо виносить йому з хати кухлик води, допомагає збирати в садку каченят. А він усе їй розказує, що фарба на башті танка помітно облущилась, що невесело такій славній машині без свого екіпажу… Прабабуся усміхається, але звідкись зсередини себе я бачу: щось у ній не відтануло. Ввечері вона стелить мені на своєму ліжку, запалює тонкосльозу свічку й довго-довго шепоче, що все в нашому білому світі, як би нам не боліло, обов’язково минає.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”