В останній день жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола і євангеліста Луки. Його вважають покровителем лікарів, цілителів та живописців.
За переказами, він народився в Антіохії Сирійській (нині – місто Антакья в Туреччині) в заможній грецькій родині. Батьки його були язичниками. З юності виявив великий інтерес до наук і мистецтва: вивчив єврейський закон, грецьку філософію, медицину, захоплювався живописом. Почувши про вчення Христове, Лука прибув у Палестину й тут, прийнявши спасительне благовістя, став ревним його послідовником. Ще за часів земного служіння Господа святий Лука в числі 70 апостолів був посланий на першу проповідь про Царство Небесне. Серед небагатьох вірних бачив муки Христа на Голгофі. За цю свою відданість був одним із перших сподоблений зустрічі з Воскреслим Іісусом.
Апостол Лука дуже тісно товаришував із апостолом Павлом, брав участь у його другій місіонерській подорожі. Після мученицької кончини первоверховних апостолів Петра і Павла залишив Рим і подорожував із проповідями по Греції, Італії, Македонії, Лівії та Єгипту. Згідно з однією з версій, Лука мирно помер у віці 80 років у Африці під час проповідницької місії. Однак існують перекази про те, що святий прийняв мученицьку смерть через розп’яття у віці 85 років у місті Фіви (Верхній Єгипет).
Апостол Лука був першим іконописцем, який написав образи Божої Матері. Пречиста Діва, побачивши натхненні Духом Святим творіння Луки, сказала: “Благодать Народженого від Мене і Моя милість нехай буде з цими іконами”. Перекази свідчать, що апостол Лука написав також і священне зображення святих Петра і Павла. Головним писемним твором, який належить до спадщини апостола Луки, є святе Євангеліє. Воно створене в Римі (62–63 рр.) під духовним керівництвом святого Павла. Апостол Лука також – автор книги “Діяння святих апостолів”. Вона є продовженням святого Євангелія, але більше розповідає про працю самих апостолів.
У народі день пам’яті святого Луки присвячували поминанню померлих предків. Щедро обдаровували жебраків, немічних, калік. Уникали важких робіт. Поліщуки, наприклад, не пряли. У них побутувала примовка: “Не пряди на Луки, бо покрутить руки”. У Карпатах не працювали в лісі, бо зрубане на Луки дерево точить черв’як. Не можна було волами перевозити зрубану деревину, щоб віл не надірвався.
У день пам’яті святого Луки нерідкісними були перші снігові заметілі.