Цей високий стрункий чоловік має мужню професію. Роман Шаманов – командир відділення державної пожежно-рятувальної частини №1 міста Полтави. Цілодобові чергування, виклики в екстремальних ситуаціях, службові обов’язки, пов’язані з ризиком для життя і здоров’я, – такий ритм його життя. А весь свій вільний час присвячує неординарному захопленню – поштовим голубам. Це хобі допомагає і розслабитися після напруженого трудового дня, отримавши чималу порцію азарту й адреналіну, і самоствердитися у цьому непростому світі. Ставши членом Всеукраїнської національної федерації аматорів поштово-спортивного голубівництва, цьогоріч досяг значних успіхів – два перших місця у змаганнях з цього виду спорту серед учасників Східного об’єднання голубиного спорту України (сюди входять голубівники Полтавської, Харківської, частково Сумської областей, повинні були брати участь і донеччани, але їм завадили військові дії на Сході нашої країни). Пишається двома почесними кубками й кількома грамотами, які отримав у нагороду.
А почалося все ще в дитинстві, коли, як і більшість людей у цьому віці, Роман мріяв про живу істоту поряд, яка могла б стати другом. Але йшлося не про кішечок, собак чи хом’ячків – хлопець просив батьків подарувати пернатого товариша, наприклад, папугу. Мама від таких уподобань тільки відмахувалася: “Ми тобі диких голубів наловимо”. І тільки батьків товариш, досвідчений голубівник із Харківської області, зрозумів хлопчину і подарував йому дві пари високольотних миколаївських голубів. Як хлопець радів птахам, як піклувався про них!
Дбати про братів наших менших – це було Романове покликання, тож після закінчення школи вступив до Полтавського сільгоспінституту, обравши спеціальність лікаря-ветеринара. Якийсь час працював в Інституті свинарства, навчався в аспірантурі. Але відсутність належного фінансування галузі, необхідність постійно вкладати власні кошти замість того, щоб їх отримувати, – такі перспективи мало радували юнака, професію довелося змінити. Та любов до тварин залишилася, вона вилилася у такий трохи незвичний вид спорту.
Кілька пар спортивних голубів придбав років шість тому, нині їх у Романа близько півсотні. На виставці у Полтаві познайомився з хлопцями з Полтавського клубу голубівників, спілкуючись з ними, більше дізнався про участь у змаганнях і вимоги до них. Правила єдині в усьому світі, їх затверджує Міжнародна федерація голубиного спорту. Має бути не менше 20 голубівників і не менше 250 голубів. У Східному об’єднанні змагаються між собою близько сорока чоловік. Уже три роки поспіль Роман Шаманов із нетерпінням чекає початку сезону, щоб зі своїми вихованцями взяти участь у спортивних поєдинках. Першого року здобув “бронзу” за майстерність, торік був чемпіоном змагань на дистанції, і ось – перемога!
Підготовка до змагань полягає у тренуванні голубів. “Велику роль в успішних перельотах крилатих спортсменів відіграють правильна годівля, мотивація, гніздова позиція, потрібно знати ще сотню різних нюансів, – розповідає Роман Володимирович. – Головне – треба заохотити голуба якомога швидше прилетіти додому”.
За рік проходить 10–12 змагань. Як правило, проводяться вони у вихідні, у суботу голубівники здають своїх підопічних, у неділю очікують їх прильоту додому. Організатори змагань одягають на голубів гумові “контрольки” з номером, після їх повернення власник повинен повідомити час прильоту. Є кілька методів його фіксації, найдосконаліша – електронна система контролю, але коштує вона близько тисячі доларів і далеко не кожному голубівнику по кишені. Швидкість польоту голуба залежить від дистанції, погоди, напрямку вітру тощо. Цього року підопічні Романа Шаманова досягли максимальної швидкості 1653 метри за хвилину, а це майже 99 кілометрів за годину, з відстані 210 кілометрів. А при попутному вітрі можуть летіти й зі швидкістю 120 кілометрів за годину.
Поштово-спортивне голубівництво зародилося в Бельгії, Голландії і нині дуже поширене в усьому світі. Наприклад, у Польщі в змаганнях беруть участь близько 50 тисяч чоловік, тоді як в Україні – близько двох тисяч. Для крилатих спортсменів практикуються різні дистанції, хоча віднедавна змагання на відстані, більші за 1100 кілометрів, заборонені, про це подбали “зелені”.
Як же птахи орієнтуються, куди їм летіти? “З невеликої відстані – до 30 кілометрів – за зовнішніми ознаками”, – пояснює Роман. А коли від рідної домівки віддаляють сотні кілометрів? Тут існує кілька науково обґрунтованих теорій: птахи відчувають напруженість електромагнітного поля земної кори; зміну температури повітря; вони орієнтуються по сонцю, за запахами…
Як довго потрібно тренувати голубів? Є загальні графіки, рекомендації, але в кожного з голубівників – свій індивідуальний підхід до цього питання. Роман Володимирович робить 7–8 пусків із дистанції від 10 до 80 кілометрів. Змагання проходять у різних категоріях: у категорії “G” між собою змагаються молоді голуби, категорія “А” – змагання на дистанції від 100 до 400 кілометрів. Саме в цих форматах наш земляк і переміг цьогоріч зі своїми голубами.
“Хороший голуб летить додому, поганий – ні, – продовжує ділитися секретами справи Роман. – Серед молодих голубів втрати на дистанції можуть сягати 30 відсотків. Хтось прибився до диких побратимів, когось розшматував сокіл, є й інші причини, коли птахи губляться. Бувало, голуб повертався додому і через рік, але такий, як правило, для змагань уже не придатний”.
Роман Володимирович може годинами розповідати про цих чудових птахів, яких так любить, про свій спортивний азарт. Звертається до молоді: кого зацікавило голубівництво – ласкаво просимо! Він, як і решта членів клубу, залюбки і придбати голубів допоможе (безкоштовно!), і надасть потрібні консультації, було б тільки бажання зайнятися чимось корисним. Успіхів йому в цій мирній, добрій справі!
У кожного з нас голуб асоціюється з миром, у пам’яті спливає популярна колись пісня Ісаака Дунаєвського: “Летите, голуби, летите в лучах зари и в грозной мгле. Зовите, голуби, зовите к труду и миру на земле”. Нехай у цей тяжкий для України час високо в небі летять голуби, нехай кожен із сущих на землі, спостерігаючи за їхнім польотом, задумається: навіщо брати до рук зброю, вбивати одне одного? Адже життя в мирі – це так природно й так прекрасно!

Валентина ДІДЕНКО
Журналіст