Життя кожної людини складається з великих і малих подій, почасти найменша подія стає великою. А коли маєш справу зі століттям, то де вже рахувати ті миті, які стали основоположними, чільними для такої поважної дати. Сьогодні ми стоїмо на порозі нового століття, нового світу, що відкривається для незвичайного ювіляра, історія якого веде лік від липня 1914 року. Історія якого триває. А творимо її всі ми, несучи ім’я короленківців і продовжуючи гідну справу попередників.
Певен, що кожен із тих, чия доля пов’язана з Полтавським педагогічним, може розповісти власну яскраву історію про нього. Мій “університет” – Полтавський державний педагогічний інститут – починався з несміливих студентських мрій, перших перемог над собою, перших розчарувань і пошуків на довгому освітянському шляху. Нині, йдучи затишними коридорами, мимоволі згадую студентське життя, бо як не згадати, коли назустріч тобі поспішають майбутні задумані, замріяні, заклопотані фізики й математики, філологи і журналісти, хіміки і біологи, історики й географи, майстри спорту й хранителі мистецького скарбу, технологи і дизайнери, вихователі й психологи. Наш університет знає багато різних історій: за сто років почув і пережив їх стільки, неповторних, сумних, буденних і святкових.
Гул університетського століття озивається поважною думкою, світлим словом, доброчесною працею Антона Макаренка, Василя Сухомлинського, Григорія Ващенка, Василя Верховинця, Івана Зязюна, Володимира Пащенка. Згадаймо в ці урочисті дні всіх, хто возводив наш освітньо-духовний храм, хто сповна віддав себе професії від Бога, кого поглинула сталінська репресивна машина, кого обпекло й забрало життя чорне крило Другої світової, кого переслідували й жорстоко карали за правду, хто відлетів у засвіти й зараз дивиться на нас із високості й благально наказує: “Золотої нитки, що вимережує сьогодення Полтавського національного університету, не губіть!” У ці ювілейні миті доземно кланяюся всім ветеранам за їхню одержимість, сумлінність, щирість.
Звертаюся до нашого студентства із закликом примножувати міць Полтавського педагогічного й висловлюю захоплення тими десятками тисяч випускників, які несли й несуть підростаючому поколінню світло істини.
Університет – цей столітній велетень – довірив нам його сподівання, прагнення, таємниці. Які б вітри історії не скаженіли за його стінами, які б суспільні вулкани не вибухали, робімо все, щоб він був таким упевненим і серйозним, як і сто років тому. Нехай весняної і літньої днини він проводжає випускників і закликає несміливих абітурієнтів. Стояти йому ще сотні літ, плекати молодих педагогів, угадувати поміж словами Антона Макаренка і Василя Сухомлинського нові істини, які манитимуть майбутніх удумливих дослідників.
Отож у дні ювілею полишмо скромність і помріймо вголос, адже та Висока сила, яка дала нам шанс бути в цьому світі, особливо чутлива до наших звернень. Тому від імені всієї великої родини викладачів, студентів і співробітників Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка я хочу низенько вклонитися Долі за всі ці перейдені 100 років, що вони були для нас і працею, і боротьбою, і наукою, і великим здобутком, і честю, що сприяли розбудові Полтавського краю і всієї України. Хочу, щоб у нас вистачило сил інтелектуальних і фізичних, не забракло мудрості й патріотизму відстояти його в сучасних економічних і політичних негараздах, опонувати загрозам та викликам, які, на жаль, не можемо не відчувати. Певен, що попереду в нас ще довга дорога, через 100 років ми процвітатимемо, почуватимемося гідно в європейській і світовій спільноті інтелектуалів, культурників, діячів освітньої галузі. І ті майбутні ювілянти, які відзначатимуть 200-ліття, згадають добрим словом нас, як ми своїх предтеч, за те, що плекали аlma mater, життям і працею своєю слугували її розбудові. Тому – многая літа всім короленківцям у ці трепетні осінні дні на величну будущину, а нашій Україні – слава!

Микола СТЕПАНЕНКО,
доктор філологічних наук, професор, академік Академії вищої освіти України, заслужений діяч науки і техніки України, член Національних спілок письменників та журналістів України, ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.