За висоту богословської думки свята Церква називає апостола Іоанна Богословом. Він був свідком найважливіших подій в житті Спасителя: бачив славу Його на горі Фавор під час Преображення, був у Гефсиманському саду під час Його скорботної молитви про чашу. Апостол Іоанн слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели на суд беззаконних первосвящеників, і невідступно ішов за Ним, усім серцем сумуючи, Хресним шляхом. На Голгофі біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і саме тут удостоївся прийняти останній заповіт Спасителя: бути сином для Богородиці. 9 жовтня Православна Церква молитовно згадує кончину апостола і євангеліста Іоанна Богослова.
Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов був сином Зеведея і Саломії – дочки святого Йосифа Обручника. Одночасно зі своїм братом Іаковом був покликаний Ісусом Христом в число Своїх учнів. Спаситель любив його за жертовне служіння та чистоту.
Після Успіння Богородиці апостол Іоанн, за жеребом, вирушив до древнього міста Ефес (зруйноване у ХV столітті, сучасна територія Туреччини) та інших міст для проповіді Євангелія, взявши з собою свого учня Прохора. Вони вирушили в подорож на кораблі, який потонув під час сильної бурі. Всі подорожуючі були викинуті на сушу, але апостола серед них не було. Прохор гірко ридав і пішов до Ефеса сам. На чотирнадцятий день шляху він стояв на березі моря і побачив, що хвиля викинула на берег людину. То був апостол Іоанн Богослов. Разом вони вирушили до Ефеса, де апостол проповідував язичникам про Христа.
Його проповіді супроводжувались великими чудесами, отож число вірних збільшувалось щодня. Коли почались гоніння на християн імператора Нерона
(56 – 68), апостола Іоанна відвели на суд в Рим і засудили на смерть. Та Господь захистив Свого обранця: смертельна отрута на нього не діяла, кипляча олія його не вбивала. Апостола Іоанна було заслано на острів Патмос в Егейському морі, де він прожив багато років і здійснив багато чудес. Після тривалого заслання отримав свободу і повернувся до Ефеса.
Святий Іоанн упокоївся у віці понад сто років. Після себе він залишив Євангеліє, три Соборних послання та Апокаліпсис. Коли настав час відходу святого Іоанна до Бога, він пішов за межі Ефеса з сімома своїми учнями й звелів приготувати хрестоподібну могилу, в яку ліг, і наказав засипати його землею. Дізнавшись про це, інші учні святого прийшли і розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.

Підготувала
Вікторія КОРНЄВА.