Акція “Допоможи солдату” по-машівськи

Учні Машівської школи, від “першачків” до випускників, дружно взялися до збору необхідних речей, продуктів та грошей на допомогу бійцям, що воюють сьогодні на Сході України. Консервація, овочі, солодощі у сумках, мішках, пакетах, ящиках – усе це від чистого серця зносили до актового залу. Як розповіла заступник директора з виховної роботи Ірина Марченко, байдужих не було, до ініціативи долучилися батьки учнів: хтось приносив гроші, хтось – продукти харчування. Навіть улюблену м’яку іграшку не пошкодував котрийсь із малих школяриків, аби вона нагадувала бійцям про родину, дім, власних дітей.
За словами директора закладу Зої Гальченко, найактивнішими виявилися шестикласники на чолі з батьківським комітетом та класним керівником Любов’ю Кореняко. Разом з педагогами та співробітниками школи було зібрано дві тисячі вісімсот п’ять гривень. Ці гроші витратили на воду, теплі шкарпетки, засоби гігієни, медикаменти, каву та чай. Щоб підняти бойовий дух захисників, діти писали листи із щирими побажаннями: “Повертайтеся додому живими!”, “Хай вас Бог оберігає!”, “Слава Україні – Героям слава!”, “Ми з вами!”, “Молимося Богу за вас!” Серед безлічі малюнків дуже вразило зображення двох рук одна навпроти одної. На жовто-блакитній долоньці не вистачає мізинчика. А на іншій, розфарбованій у російський триколор, мізинчик – жовто-блакитний. Так дитяча фантазія бачить відібраний у нас Крим. На всіх малюнках – українська символіка і зворушливі підписи: “Дякую за те, що захищаєте мене і мою сім’ю!”, “Уся Україна молиться за вас!”
Перший транспортний засіб виявився замалим для всього, що зібрали. А коли нарешті під’їхала велика вантажна машина, діти так швидко і старанно допомагали переносити і подавати речі, що дорослі чоловіки ледве встигали все те вантажити вглиб автомобіля. Фото на пам’ять: керівництво школи, району, маса дітей біля вантажівки і… гостинці поїхали на фронт.
У школі щопонеділка проходять інформаційні хвилинки, на яких вчителі з учнями обговорюють події, що відбуваються в нашій країні. Й щоразу таке спілкування закінчується хвилиною мовчання в пам’ять про тих, хто загинув за незалежність України.

Людмила ТЮТЮННИК
Журналіст

Print Friendly, PDF & Email
Ви можете залишити коментар, або Трекбек з вашого сайту. Друкувати Друкувати

Залишити комментар

Ліміт часу вичерпаний. Будь-ласка, перезавантажте CAPTCHA.