В  останній день першого місяця осені – 30 вересня – православні вшановують пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові й матері їхньої Софії,  які постраждали за сповідництво християнства. Старшій, Вірі, тоді було 12 років, середній сестрі, Надії, – 10, а молодшій, Любові, – 9 років. Три дівчинки і їхня матір засвідчили, що для людей, які перебувають у благодаті Святого Духа, брак тілесних сил зовсім не є перешкодою до вияву сили духу та мужності.
У II столітті, за правління імператора Адріана (117–138 рр.), в Римі жила благочестива вдова Софія (це ім’я означає “мудрість”). У неї було три доньки, яких вона назвала на честь головних християнських чеснот: Віра, Надія і Любов. Жінка відзначалася глибокою вірою у Господа й  виховала дочок у любові до Бога, навчила не прагнути до земних благ. Чутки про побожність родини та про красу і розсудливість Софіїних дітей дійшли до імператора. Він побажав особисто побачити трьох сестер та матір, яка їх виховала. Помолившись, вони взялись за руки й пішли до імператора, доручивши себе допомозі Того, Хто звелів не боятися “тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити” (Мф. 10,28).
Усі четверо постали перед імператором і, не боячись, сповідали віру в Господа. Коли Адріану стало зрозуміло, що вимоги зректися християнської віри не мають на родину жодного впливу, він послав Софію разом з доньками до однієї знатної жінки на ім’я Палладія, доручивши тій  наглядати за ними, а через три дні привести до нього на суд.
Очікуючи на рішення імператора, Софія вдень і вночі навчала доньок богонатхненим словам. Коли почався суд, Адріан наказав матері й дітям поклонитися ідолові. Але мужні християнки залишились непохитними. Розлючений імператор повелів замучити трьох невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Жодні знущання не змусили їх відректися від віри в Христа.
Софія забрала тіла закатованих доньок і поховала на високому пагорбі. Перебуваючи на могилі три дні, вона ревно молилася й сама спочила у Господі. Віруючі поховали її разом з доньками. Мощі святих мучениць з 777 року спочивають в Ельзасі (Франція), в храмі містечка Ешо.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.