“Війна… Скільки в цьому страшному слові ненависті, злості, крові, сліз, розбитих сердець, скалічених доль, смертей, болю. А разом з тим це – відвага, мудрість, героїзм, подвиг…” Так розпочався мітинг­реквієм, що відбувся в урочищі Шумейкове, приурочений до 73­х роковин бою воїнів Південно­Західного фронту із гітлерівськими загарбниками.
Саме тут три дні, з 20 по 22 вересня 1941 року, точилися нерівні бої. На цьому невеликому клаптику української землі розігралися справжня військова катастрофа і людська трагедія. Солдати та офіцери (всього близько 800 чоловік), затиснуті у лещата з усіх боків ворогом, не здалися, а мужньо відбивали безкінечні атаки ворога і загинули смертю хоробрих, навічно вписавши свої імена у славний літопис Великої Перемоги. Серед загиблих – генерали: командуючий Південно-Західним фронтом Михайло Петрович Кирпонос, Василь Іванович Тупіков, Михайло Олексійович Бурмистренко; дивізійний комісар Євген Павлович Риков та багато інших славних синів своєї Батьківщини.
Події в урочищі Шумейкове більш ніж сімдесятирічної давнини – це яскравий приклад безсмертного патріотизму і свідчення того, якою дорогою стала Перемога для українського народу. У цей трагічний та пам’ятний день керівники Лохвицького району, інші промовці на мітингу закликали всіх берегти в серцях священну пам’ять про героїв Другої світової. Хай вона стане джерелом глибокого патріотизму для кожного з нас, зміцнить наш національний дух і наше прагнення жити у вільній, сильній, єдиній Україні.
Напередодні скорботної дати представники асоціації молодіжних пошукових об’єднань “Обеліск” та молодіжної громадської організації “Червона зірка” в результаті пошукових робіт виявили рештки десяти загиблих воїнів та арсенал снарядів і мін на території урочища.
Як розповів завідувач сектора польового пошуку ВГО “Союз “Народна пам’ять” Ігор Слюсар, рештки чотирьох бійців були привалені артилерійськими снарядами, яких виявилося більше двох десятків. Цю знахідку було виявлено буквально за десяток метрів від гранітної стели монумента. Ще шість поховань знайшли внизу, в лісовому масиві Шумейкового.
– У дні підготовки до урочистого перепоховання ми продовжували пошукові роботи в урочищі Шумейкове. Це місце розкривало нам свої таємниці. Наприклад, пошуковцями були знайдені одинадцять петличних ромбів (петличні знаки вищого комскладу), чотири “шпали”, лейтенантські “кубарі” й сержантські трикутники з петлиць. Знайдено знак парашутиста з номером (випуск до 1938 року), фрагменти офіцерського кашкета із зіркою, зірочки від пілоток, ґудзики від шинелі, – зазначив пошуковець. –  Кому належали ці петличні знаки, світло на яку таємницю нам з часом вдасться пролити, як, власне, і які ще “сюрпризи” пошуковцям подарує славне урочище, нам залишається тільки здогадуватися. Пошукові роботи, сподіваємося, будуть продовжені, – резюмував Ігор Слюсар.
Військові архіви, щоправда, зберігаються тепер у “братній” Росії. Тож чи дізнаються нащадки імена загиблих в урочищі Шумейкове – покаже час.
Настоятель Благовіщенського храму протоієрей Михаїл відслужив поминальний молебень та разом із представниками наукових організацій “Обеліск” та “Червона зірка” здійснив перепоховання десяти захисників нашої землі. Тепер вони покояться біля стели меморіального комплексу та Вічного вогню, до яких нащадки солдатів Великої Вітчизняної покладають квіти й бережуть пам’ять про тих зморених війною, але сміливих солдатів, які полягли, захищаючи рідну землю.

Олександр МОСКАЛЕНКО
Журналіст