Подружжя Андрій і Ольга Таньки з Сухорабівки Решетилівського району три місяці тому відкрили сімейну молочну ферму.
– Це справа нова, та корів ми завжди держали й для себе. Любимо тварин, любимо молочне, – розповідають господарі. – У цій хаті живемо 23 роки, постійно тримаємо велике господарство. А тепер, так би мовити, розширились.
У Таньків великий двоповерховий затишний будинок, город, садок, різноманітна живність.
Андрій Олексійович – уродженець цих місць, працював водієм, викладав військову підготовку в місцевій школі. Ольга Іванівна – з Кобеляк. Приїхала свого часу на роботу в Сухорабівську школу, була учителем англійської мови, завучем, директором. Нині на пенсії. Андрій Олексійович і Ольга Іванівна без діла себе не уявляють. Пробували відкривати магазини в селах, продавали промислові товари. Але кількість населення зменшується, торгівля йшла слабо.
– Та й не моє це – торгівля, бізнес. Тому, коли нам запропонували створити сімейну ферму, ми не одразу, але погодились. Умовили нас. Зрештою вирішили, що нічого не втрачаємо, – каже Ольга Іванівна. – Так почалися наша співпраця з компанією “Данон Україна” і реалізація проекту щодо розвитку молочних кооперативів.
На Кременчуцький молокозавод направляє заготовлене молоко створений близько року тому в Сухорабівці перший у районі сільський обслуговуючий кооператив “Молочний світанок”, що здає близько 2 тонн молока щодня. Кооператив оснащений необхідним холодильним, лабораторним обладнанням.
Такі кооперативи допомагають людям організуватися і поліпшити вихід на ринок збуту молока. На базі кооперативів індивідуальні господарства спільно домовляються про ціну з переробниками, закуповують обладнання, поліпшують продуктивність своїх корів, отримують безкоштовні для власників худоби ветеринарні послуги. А створення сімейних ферм – це вже наступний крок для родин – членів кооперативу, які хочуть більше працювати й більше заробляти.
– Компанія створила у нас в селі кооператив “Молочний світанок”. Приймальний пункт відкрили просто поруч із нашим будинком. Дуже зручно, не треба щоразу підлаштовуватися до графіка приїзду молоковоза, – каже Ольга Танько. – Фахівці допомагають у реконструкції тваринницького приміщення, дають сучасне обладнання. Це ще й спонукало впорядкувати сарай, де утримувалася наша живність. Були свої три корови, нам привезли ще двох племінних нетелей, то зараз у нас п’ять корів. Загалом наша ферма розрахована на 8 голів. Впорядковувати сарай нам із чоловіком допомагали й сусіди, Шапарі. Вони теж готувалися до відкриття сімейної ферми, тільки у них менше приміщення. Ми їм в одному підсобили, вони нам – в іншому. Разом ми й відкрилися. Дочка і зять приїхали з Полтави, теж підсобляли чим могли.
– Для сімейної ферми надали обладнання, доїльний апарат, поїлки, світильники, прилад клімат-контролю, витяжки, вентилятори, – продовжує розповідь Андрій Танько. – Зате штукатурити, білити, бетонувати, робити проводку, монтувати за потрібними стандартами – це все ми мали зробити самі. Й майже вже завершили. Реконструкція сараю обійшлася приблизно в 15 тисяч гривень. На початку літа наша ферма відкрилася.
Згідно з умовами фермерам безкоштовно передаються племінні нетелі (вартість кожної – близько 40 тисяч гривень). В подальшому вони мають передати також на умовах дару нетелей від своєї корови іншим членам кооперативу. Отриманих теличок – виростити до парувального віку і передати нетелей іншому фермеру. Тоді корови залишаються господарям. Бичків нікому не віддають, залишають собі, але якщо й наступного разу корова “принесе” телятко-бичка, його потрібно продати й вкласти кошти в розвиток кооперативу.
За перші місяці роботи новоспечені фермери доходу ще не отримали, поки що не окупили і вкладених коштів. Але господарі впевнені, що збитковою справа не буде.
Зараз їхні корови – в літньому загоні, випасаються в сільській череді.
– У нас у селі просторі пастівники біля Псла, з соковитою травою. Чому ж не тримати корів? – каже Андрій Олексійович.
У день Таньки здають у середньому 40 літрів сировини, дають молоко телятам, чекають приплоду.
Подружжя з любов’ю розповідає про Любаву, Фіону, Красуню, Німфу і Чорнушку. На подвір’ї, крім корів, – качки (є й дикі, яких приручили), кури, голуби на голуб’ятні, два коня – Яра і Жест, поросята, мисливські собаки… Андрій Олексійович – спортсмен, мисливець, рибалка, вершник, пастух, козак. Він – член ГО “Староостапівська козача сотня”. Село Остап’є Великобагачанського району – на іншому березі Псла. На різні заходи зі своїми кіньми Андрій Танько переправляється вплав через річку. Його часто можна побачити на святах, концертах, де козаки демонструють вправи на конях. Залюбки катає й дітей, як колись і своїх. Нині вони вже дорослі. Син Ярослав закінчив Полтавський військовий інститут зв’язку, був офіцером, згодом звільнився з армії, а тепер  мобілізований на службу. Донька Дарина закінчила університет економіки і торгівлі. Ольга Іванівна каже, що нині і в містах роботу знайти складно, що вже говорити про села. Сімейні ферми – один з видів підприємництва і зайнятості на селі.
***
Сусіди Таньків – Павло і Ганна Шапарі – теж долучилися до сімейного фермерства. Господар за професією – будівельник, довго працював виконробом, тож знає, як робити реконструкції і переобладнання приміщень. У Шапарів також п’ять корів, з них двоє – нетелі.
– Сподіваємося, що у нас вийде, і все робимо для цього, інакше б не починали, – каже Павло Павлович. – Кожною справою треба займатися сумлінно. Хоча ціни на молоко низькі, але ми – оптимісти. Всій нашій громаді пропонували відкрити сімейні ферми, відгукнулися лише кілька родин. Ми – піонери в цій справі, першовідкривачі. Якщо у нас вийде, може, й інші приєднаються.
Є у Сухорабівці й треті такі ініціативні першовідкривачі нової для наших сіл справи – Максим
і Юлія Семененки. Секретар сільської ради Ольга Миколаєнко розповіла, що в селі незабаром буде міні-ферма на 20 корів, яка будується “з нуля”. Хазяйнуватиме там молода родина – голова кооперативу “Молочний світанок” Руслан Жванко з дружиною Юлією.
– Такі кооперативи – це майбутнє села, свіжий подих. Участь сільської ради, всієї громади в організації й роботі кооперативу, який об’єднує мешканців Сухорабівки і Калеників, – активна. І кооператив, і сімейні ферми йдуть на користь людям, – стверджує Ольга Миколаєнко. – Загалом по сільраді люди утримують близько 300 корів.
– Це вже не перший проект, який здійснюємо у співпраці з міжнародними організаціями й фондами. Приміром, завдяки проекту ЄС – ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду” акумулювали кошти на заміну водонапірних веж, з проектом “Бібліоміст” відкрили в бібліотеці комп’ютерний зал з безкоштовним Інтернетом, – підсумовує розмову Сухорабівський сільський голова Володимир Гавриленко. – Реальних робочих місць у сільській місцевості зараз небагато, і люди живуть практично за рахунок підсобних господарств. Тож така співпраця дає імпульс новому рівню господарювання, спонукає до впровадження передових європейських технологій, культури заготівлі молока. До нас вже їдуть із сусідніх районів вивчати досвід…

Ганна ЯЛОВЕГІНА
Анна ЧАПАЛА (фото)
“Зоря Полтавщини”