Сімдесятип’ятирічний житель Більська Котелевського району Василь Семенович Товаришенко втретє за останній час передає власні кошти на допомогу українським бійцям, які беруть участь в антитерористичній операції на Сході України. Його перші два благодійні внески були по 2 тисячі гривень, а останній –
6 тисяч гривень. І це при тому, що пенсія чоловіка становить 1600 гривень.
Василь Семенович останні 23 роки перед виходом на пенсію працював на Київському науково-технічному комплексі імені Антонова. Мав робітничу спеціальність – різника металу. Пригадуючи ті часи, з гордістю говорить:
– І моя, нехай невеличка, частка роботи вкладена у виробництво найбільшого у світі транспортного літака АН-225 “Мрія”. Це було в часи горбачовської перебудови, тож у цеху про назву лайнера жартома говорили: “Міша, Рая і я”.
Василь Семенович цікавиться історією України, щиро вболіває за її майбутнє. З особливою любов’ю говорить про Київ:
– Це не просто місто, це – рай на Землі…
Вже у статусі пенсіонера Василь Товаришенко переїхав із столиці до рідного Більська. Щоправда, батьківська хата до того часу не збереглася. Тож він купив у селі будиночок, де мешкає й зараз. Гроші, які востаннє пожертвував для потреб наших військових, збирав собі на мотоцикл.
– Давно мріяв: якщо житиму в селі – куплю мотоцикла із коляскою. А тепер подумав: рідним селом я й пішки пройдуся, бо знаю тут із дитинства кожну стежину. А до Котельви чи Полтави автобусом доберуся, зараз із цим проблем немає. Тож нехай краще ці гроші допоможуть тим, хто за нас воює, – розповідає пенсіонер.
Коли дізнався, що про нього напишуть у газеті, був дещо здивований.
– Та я ж це не для того роблю, щоб хвалитися. Знаєте, як Тарас Шевченко писав: “Не для людей, тієї слави / Мережані та кучеряві / Оці вірші віршую я. / Для себе, братія моя!..”
Благодійну грошову допомогу від Василя Товаришенка разом із іншими коштами використають на придбання бронежилетів та інших засобів захисту, в першу чергу – для мобілізованих із Котелевського району.

Ірина ШИЛО
Журналіст