Бібліотекар із села Черкащани Миргородського району Світлана Челембієнко не без хвилювання згадує, як вона ще ученицею Гадяцького училища культури імені Івана Котляревського приїхала у рідний Миргород на практику з хореографії. Треба ж було так статися, що саме в цей час районний Будинок культури закрили на ремонт. Тим часом у віддаленому селі Черкащани щойно відкрили новий Будинок культури із ошатною залою на 450 глядачів, спортивним залом, кімнатами для занять гуртків. На другому поверсі розташувалися бібліотека з читальним залом, краєзнавчий музей з експозицією про минуле і сучасне села.
Перший удар по осередку культури завдала природна стихія. У стіні з’явилася тріщина. Будинок культури назвали аварійним і неприбутковим пережитком минулого. Відтоді усі, кому не ліньки, тягнуть від руїн Будинку культури, що кому треба, а розтягти не можуть. Сільські дотепники називають міцні стіни місцевою “Брестською фортецею”.
На той час дівчина і гадки не мала, що її практика у віддаленому селі триватиме уже більше двадцяти років. І кінця-краю їй не видно. У селі виросли їхні з чоловіком, шофером за професією та зі здібностями інженера-винахідника, Сергієм Челембієнком чудові діти.
Одне слово, попри відсутність у селі Будинку культури у професійного культпрацівника Світлани Челембієнко роботи вистачає. За її підрахунками, у Черкащанах та підпорядкованих сільській раді Мокріях, Безводівці, Писарівці, Фуглях на кожну сотню населення здатних писати вірші самодіяльних поетів більше, ніж будь-де у небідному на культурні заклади Миргородському районі.
Учасники художньої самодіяльності гуртуються довкола знаної в окрузі організаторки талановитих односельців Надії Рожко і несуть народне мистецтво туди, де живуть і працюють люди. Сільський голова Марія Лисюк так і сказала: “Сьогодні для селян найпопулярнішими є масові заходи у “зеленому театрі”, тобто на лоні природи. Самодіяльні митці шанують достойних людей”.
Стрімкий час наздогнав з поважним ювілеєм і саму Надію Сергіївну Рожко.
– Хто ж, як не ми самі, пошанує сільського “міністра культури”? – всерйоз і жартома запитала бібліотекар Світлана Челембієнко.
В числі перших пропозицію підтримала вчителька Галина Миколаївна Зубченко. Разом з ювіляркою організували сільське свято поезії. Чи не занадто претензійно, скажете, для села, у якому від Будинку культури залишилися руїни та назва? Так і мені подумалося. Проте Марія Лисюк рішуче заперечила мої сумніви в успіхах сільських талантів.
– Як на сьогоднішній день, – сказала вона, – культармійці та вчителі у Черкащанах та їм подібних, залишених поза увагою, селах є чи не єдиними інтелігентами, носіями національної гідності та духовного багатства для збитих з пантелику телевізійними блазнями селян.
– Так воно і є, – підтримав голова фермерського господарства “Золота нива” Віталій Перковський, який нагодився на розмову. Підприємець із сином Юрієм мають сімейну справу. В свій час викупили покинутий на призволяще просторий магазин.
– Чого в магазині не вистачає? – запитую.
– Покупців! – відказав, мов відрубав, власник торгового закладу.
А щоб сільські поети та шанувальники їхньої творчості не юрмилися у “зеленому театрі”, тобто під вітами дерев, надав просторий зал магазину для свята поезії.
Місця вистачило всім. Люди шанували авторів віршів, гуморесок, виконавців жартівливих сцен із творів українських драматургів, зокрема “За двома зайцями” Михайла Старицького. Щиро сміялися з пихатого пана Голохвастова, а пізнавали в ньому сучасних торбохватів та базік, які рвуться до влади. Літня жінка висловила таку усну рецензію: “Посміялися від душі. Оберете такого до влади – тоді поплачете…”
Школяр Микола Лєвін з натхненням декламував вірш Тараса Григоровича Шевченка “Мені тринадцятий минало”.
Як справжні майстри художнього слова читали свої вірші про рідний край учителька Галина Зубченко, підполковник у відставці Іван Кравченко, сама іменинниця Надія Рожко, бібліотекар Світлана Челембієнко та її талановиті доньки Катя та Ангеліна, культпрацівник Оксана Лєвіна, Ярина Луценко, самодіяльний композитор з сусідньої Комишні Наталія Косинська, гарно співали Іван Рожко, Галина Луценко, Сергій Рожко, Олексій Смислов.
Усім сподобалися вірші миргородської поетеси Наталії Харасайло, Світлани Кобзій та Тетяни Гончаренко з Великої Багачки. Учасники свята ознайомилися з виставкою “Поети Миргородського краю”. Свято поезії у Черкащанах ще раз засвідчило хоч і не нову, зате таку, що не старіє, істину: рівень культурного життя визначає не помпезність будівлі, а одухотворені люди, які самі є живими носіями культури.

Леонард НІКОЛАЄНКО
“Зоря Полтавщини”