Нічний фестиваль соціальних юнацьких фільмів «32 травня» сім років тому в Луганську започаткувала літературна група «СТАН». Цьогоріч через дії терористів-агресорів захід міг і не відбутися. Як розповідають організатори, «32 травня» – єдиний щорічний фестиваль кіно в Луганській області, який традиційно проводиться просто неба.
– Сотні людей різного віку збираються, щоб подивитися й обговорити гостросоціальні кінострічки, присвячені проблемам дітей і молоді, – наголошує координатор фестивалю Ярослав Мінкін. Минулого року він вдало стартував і в Донецьку.
Нині його вирішили перенести до Кременчука. До організації фестивалю вуличного кіно у наддніпрянському місті долучилися управління культури і туризму Кременчуцького міськвиконкому, ГО «Культурний діалог»  та громадська організація «Рідне місто». Днями фестиваль успішно відбувся на Полтавщині. Насичена культурна та просвітницька програма мистецького дійства присвячена сучасним проблемам України: дотримання прав людини, небезпека фашизму і ксенофобії. Пройшли покази соціальних кінострічок під відкритим небом, психологічні та інтелектуальні ігри; сімейна арт-акція «Намалюй свою Україну»; майстер-класи юних художників з нестандартних технік; майстер-клас із виготовлення шоколаду…
Чому фестиваль має таку “модерну” назву? Як відомо, день 32 травня було відкрито славнозвісним бароном Мюнхгаузеном. У звичайнім році триста шістдесят п’ять днів, шість годин і ще три секунди. Це підтвердить вам будь-який астроном. Із 6 годин раз на 4 роки набігає цілий день – 29 лютого. Залишається ще 3 секунди… Ось із цих 3 секунд час від часу, дуже-дуже рідко, і складається день, не занесений у жоден календар, – 32 травня…
Загалом свято пройшло в досить цікавому та зовсім новому для Кременчука форматі. Хто з сучасних романтиків не мріяв подивитися кінофільм, сидячи на матраці, пінопласті, а то й на килимку. Щодо фільмів, то таких стрічок не демонструють у кінотеатрах. У їх числі – “Мелодія для шарманки” (Кіра Муратова, Україна, 2008 рік); “Експеримент-2. Хвиля” (Денніс Ганзель, Німеччина, 2008 рік); “Поховайте мене за плінтусом” (Сергій Снєжкін, Росія, 2008 рік). Усі вони порушують актуальні соціальні теми й вимагають осмислення.

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”