Ще донедавна багато хто дорікав українцям за недостатній патріотизм. Революція Гідності, всенародний спротив агресорам, терористам, сепаратистам у Криму і на Сході засвідчують, що це зовсім не так. Напевне, раніше не було такої нагальної потреби демонструвати патріотизм публічно. Зараз це – не тільки прояв емоцій, це – стан душі переважної більшості українців, адже країна опинилася у реальній небезпеці. Свідомі громадяни вже не можуть просто дивитися новини по телевізору й мовчки співчувати, коли гинуть наші бійці, коли нелюди вбивають мирних громадян, катують полонених. Прикладом активної громадянської позиції можуть бути ось ці епізоди з життя кременчужан, про які далі йтиметься у публікації.
Нещодавно на в’їзді у наддніпрянське місто з вулиці Київської до провулка Героїв Бреста з’явилося велике яскраве панно. Його ніхто спеціально не встановлював. На цьому місці тривалий час стояв стометровий сірий паркан. Якось молодий чоловік Дмитро подивився на нього іншим поглядом і вирішив подарувати мешканцям мікрорайону радість і надію на світле майбутнє. Разом із своїми друзями Олександром і Володимиром вирішили пофарбувати паркан у кольори Державного прапора. Купуючи фарби у магазині, друзі розповіли про свій задум продавцям, і двоє з них відразу ж зголосилися допомогти. Наступного ранку на об’єкті зібралися вісім чоловіків, які з таким запалом взялися до роботи, що навіть обідати відмовилися. Працювали до вечора. Спочатку підготували поверхню, потім прогрунтували. Фарбу наносили у кілька шарів, щоб не просвічувалася. Чоловіки дуже заморилися, але результатом роботи залишилися задоволені. Втілення проекту в життя їм обійшлося у 3 тисячі гривень, але вони отримали стільки адреналіну, що ніякими грішми його не компенсувати. Вночі один із учасників акції навіть залишився чергувати, щоб бува хтось не зіпсував їхній прапор.
У Дмитра знайшлися однодумці – кременчуцькі художники. Вони висловили бажання перетворити прапор у яскраве панно з патріотичними малюнками. Першою до роботи взялася Анжела Дмитренко. Робота ще триватиме, але мешканці мікрорайону вже полюбили це місце й охоче там фотографуються.
***
Інший сірий бетонний паркан у справжній витвір народного мистецтва перетворює інша кременчужанка – домогосподарка Світлана Бондаренко. Своє панно вона створила з кришок від пластикових пляшок. Присвятила його єднанню країни та підтримці полоненої української льотчиці Надії Савченко. На свій витвір жінці довелося витратити значно більше часу, адже робота досить копітка і потребує витримки. Кожну кришечку необхідно до паркану приклеїти. Ідею створення такого панно Світлана запозичила у соцмережах.
Збирати велику кількість кришечок майстрині допомагають рідні, знайомі, сусіди. А от клей – рідкі цвяхи – вона купує за власні кошти. Нині у дворі житлового мікрорайону на вулиці Чкалова паркан розквітнув маками та соняхами. Крім цього, там ще є літак і напис “Надіє, Кременчук з тобою!” та гасло “Україна єдина!” Утім зупинятися на цьому Світлана не збирається. У її творчих планах – розширити масштаби панно й обов’язково, на прохання мешканців, розмістити на ньому Державний герб України.
***
Із милосердною ініціативою виступила молодь Кременчука. Дізнавшись про збитий терористами пасажирський “Боїнг”, молоді активісти закликали усіх небайдужих прийти на площу Перемоги й викласти із запалених свічок злітну смугу. На заклик відгукнулося більше 300 осіб, які в зазначений час прийшли на площу зі свічками
й у тихій жалобі вшанували пам’ять усіх загиблих.
Війна сколихнула серця багатьох кременчужан, тому не припиняється потік гуманітарної допомоги для українських бійців, які на різних рубежах відстоюють Україну, захищають рідну землю від бандитських зграй, які так щедро “постачає” нам кремлівська влада. Кілька організацій щодня збирають матеріальну та фінансову допомогу для воїнів Нацгвардії, правоохоронців, батальйону “Кременчук”, Кременчуцької артилерійської частини.
Патріотична народна толока триває.

Віра ІЛЬКОВА
“Зоря Полтавщини”