Днями відбув черговий гуманітарний вантаж для бійців Полтавського батальйону територіальної оборони, які несуть службу на буремному Сході. У формування вантажу посильний вклад зробив і колектив Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Зоря Полтавщини”. На кошти газетярів придбано миючі засоби. Вони, як з’ясувалося, вкрай необхідні для налагодження побуту солдат у складних умовах. Перед відправкою вантажу ми поспілкувалися із командиром батальйону Іваном Петренком. І знову, як і попереднього разу (“Зоря Полтавщини” від 22 липня цього року), комбат розповів про наболіле.
Про благодійне сало і корупцію
Щоб для читачів стала зрозумілою вся абсурдність нашої бюрократичної машини, напівжартома, напівспересердя комбат наводить приклад:
– От, скажімо, ви вирішили добровільно передати бійцям на Схід банку сала. Що я повинен зробити як командир частини? Або відмовити вам і не прийняти гостинця, або прийняти і почепити на свою голову цілу проблему. Теоретично з цією банкою сала я маю, згідно з чинним законодавством, звернутися до статуправління із заявою надати середньостатистичну вартість банки сала. Протягом місяця це управління буде обраховувати вартість сала, після чого надасть довідку, що та банка із салом коштує, скажімо, 50 гривень 5 копійок. Далі я повинен дати команду заступнику по тилу взяти цю банку сала на баланс. Після цього треба викликати старшину і сказати йому: “Ось банка сала, клич начальника медичної служби, відкрийте, відріжте шматочок і їдьте у санепідемстанцію по дозвіл про придатність до вживання”. Ще через якийсь час санепідемстанція має надати дозвіл: так, сало придатне. Тільки після цього начальник продовольчої служби може включити сало в меню-розкладку, згідно з якою поділити між солдатами по 100 чи 200 грамів. Це – за законом, щоб ніхто з нас отут не виявився корупціонером. А по совісті корупціонерів треба шукати деінде, бо, на жаль, кому – війна, а кому – мать родна.
Що найнеобхідніше?
На запитання, що зараз найпотрібніше бійцям батальйону, Іван Петренко відповів: “Чіткі команди, накази і розпорядження”. За словами комбата, черговий вантаж формується до Чугуєва, де буде розподілений між підрозділами. Підрозділи Полтавського батальйону тероборони несуть службу поблизу зони антитерористичної операції, частина з них бере участь у підвезенні вантажів, боєприпасів безпосередньо в зону АТО.
Днями в батальйоні проводили перевірку наявних бронежилетів і виявилося, що частина з них прострілюються навиліт. Вони купувалися, скажемо так, аматорами на зібрані кошти деінде за шаленою ціною і виявилися фальсифікованими. Комбат наголосив, що бронежилети, інші засоби захисту треба купувати тільки у виробників, які мають відповідні ліцензії. Інакше гроші підуть безсовісним здирникам, а бійці, будучи впевненими у власній безпеці, залишаться відкритими для ворожих куль і осколків.
До прислів’я про війну і “рідну мать” повернулися вдруге:
– Якщо отакий камуфляж (Іван Петренко показує на власну форму. – Авт.) ще в минулому році, коли не було війни і, відповідно, попиту, коштував 250 гривень, то зараз – уже 600. Втридорога, як квіти на 8 Березня. Ажіотаж навколо бронежилетів накручується штучно, тому й підсувають негідники, яких судити треба, фальсифікат аж за 8 тисяч!
У бійців проблеми ті ж самі: дошкуляють особисті невирішені питання. Картопля виросла й достигла, копати скоро, а нікому, бо господарі борються зі значно страшнішими “колорадами”. Солдатської зарплати на утримання сім’ї не вистачає, а пора споряджати дітей до школи…
На саму ж службу бійці не скаржаться: такий час, треба захищати країну. Тому всі бойові завдання Полтавський батальйон територіальної оборони виконує гідно.
Пісня потрібна, як вода і патрони

Кавалер ордена Червоної Зірки Костянтин Авсєєвич (в центрі) з бійцями батальйону.

У суботу, 2 серпня, десантники відзначали своє армійське свято – День високомобільних десантних військ України. У Полтавському батальйоні територіальної оборони вони також є: лише ті, хто пройшов “ВДВ”, мають моральне право одягати смугастий тільник. Колишні десантники їх не скидають. Решта військових носять звичайні камуфляжні футболки.
Подарунком для бійців став концерт групи воїнів-афганців із Лубен “Контингент”. Їхній виступ сприйняли із захопленням, оскільки про солдатське братство, бойову дружбу, любов до Батьківщини співали безпосередні учасники кривавої афганської війни: у військовій формі, зі справді бойовими нагородами. Керівник ансамблю Костянтин Авсєєвич – кавалер ордена Червоної Зірки. Поряд – гул аеродрому, приземляються і злітають літаки, зовсім неподалік – війна. А пісня для тих, кого життя покликало в окопи, виявилася не менш потрібною, ніж питна вода у спеку, ніж патрони на передовій. Усе це – надійні засоби проти “колорадів”, які лізуть на нашу землю.
Голова Чорнухинської районної спілки ветеранів війни в Афганістані Олександр Расько, який теж того дня побував у гостях у бійців-земляків, уже після концерту згадував, як колись у далекому Афганістані юні солдати строкової служби щиро аплодували Олександру Розенбауму за його справжні й чесні пісні. Щось схоже відбулося і цього разу. На звуки музики стікалися бійці та офіцери частини, на території базування якої проходив концерт.
Ветерани афганської війни привезли зібрані громадськими організаціями та населенням гостинці – мед, питну воду. Координує збір і доставку гуманітарних вантажів на Схід голова обласної спілки ветеранів війни в Афганістані, депутат обласної ради Юрій Цомартов. У організації заходу взяв участь голова Гребінківської районної спілки ветеранів війни в Афганістані Віталій Колісниченко.
Усіх гостей частували солдатською кашею, запрошували в намети. А навколо продовжувалося звичайне життя прифронтової смуги. Як зазначив насамкінець командир батальйону територіальної оборони Іван Петренко, прийняти творчу еліту області тут завжди готові. А солдатські аплодисменти значно щиріші й цінніші, ніж будь-які інші глядацькі овації.

Ольга ЩЕГЛОВА
“Зоря Полтавщини”